Запірати

Запіра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. запе́рти, -пру, -ре́ш, гл. 1) Запирать, запереть. Скриплять ворітонька не можу заперти. Чуб. V. 123. Людям губа не заперта — равнозн. русскому: На чужой ротокъ не накинешь платокъ. Ном. № 6982. 2) Всаживать, всадить (такъ, что трудно вынуть); затаскивать, затащить куда. Запер таки затичку в пляшку. Як поперли сани, то й не. знаю, куди б заперли, як би люде не зупинили.