Пляшка

Пля́шка, -ки, невелика місткість для довготривалого зберігання рідин, висока посудина переважно циліндричної форми і з вузьким горлечком, зручним для закупорювання корком. Виготовляється переважно із скла (часто темного), останнім часом часто з полімерних матеріалів (зазвичай з поліетилену). Рідше зустрічаються пляшки з кераміки, металу і інших матеріалів. Використовується для зберігання рідин, таких як вода, молоко, безалкогольні напої, пиво, вино, олія, ліки, шампуні, фарби і хімікати. Для наповнення пляшок на сучасних виробництвах використовують лінії розливу. Для герметизації горлечка пляшки використовують пляшкові кришки, внутрішні коркові стопори. Пляшки можуть бути запечатані індукційним ущільненням.

Великі пляшки іноді іменуються бу́тлями[2] (також сулі́ями, сулія́ми)[3]. Відомі також натуральні «гарбузові пляшки» — калебаси, що виготовляють з плодів тикв.

Пляшки, що підлягають переробці маркуються відповідно до SPI коду переробки (англ. recycling codes) матеріалу. Деякі регіони США (і ін.країн) мають «контейнерний легалізований депозит»[4] (англ. container deposit legislation) — закріплений законом депозит, який повертається після повернення пляшки.

Етимологія

Ємність з двома ручками з плоским «животом», зелене скло, IV століття до нашої ери, Сирія Українське «пляшка» походить через посередництво пол. flaszka, flasza від від нім. Flasche («бутель», «велика пляшка»)[5]. У той же час у самій польській мові щодо пляшки вживають слово butelka — зменшену форму від butla, що походить від нім. Buttel < фр. bouteille < італ. bottiglia < пізньолат. butticula — зменшеної форми від лат. buttis («бочка», «амфора»)[6][7], що можливо, є адаптацією грец. βοῦττις («судно»)[8][9]. Від архаїчного варіанту польського слова (butel < нім. Buttel) походить також і укр. бутель («велика пляшка»).

Історія

Композитний корпус, пофарбованої і глазурованої пляшки. Датується XVI-м століттям. Пляшка з Ірану. Нью-Йорк Метрополітен-музей. Пляшку вдосконалювали, використовуючи протягом тисячоліть. Деякі з найбільш ранніх пляшок, відносяться до Китаю, Фінікії, Риму і Криту. Китайці використовували пляшки для зберігання рідин. З доісторичних часів, пляшкові контейнери були створені з глини або у вигляді тканих контейнерів, запечатаних асфальтами. У стародавні часи амфори є найбільш широко використовуваним контейнером для зберігання рідких харчових продуктів, і глечики — для подачі цих рідин. Однак у першому тисячолітті до нашої ери, зразки малих пляшок (флакони) з напівпрозорого скла (порожнистого товстого скла в рудиментарній техніці видувного формування з скляної палички) були знайдені на Кіпрі і Родосі. Ранні скляні пляшки були зроблені фінікійцями; фінікійські зразки напівпрозорих і прозорих скляних пляшок були виявлені на Кіпрі і Родосі — різної довжини, від трьох до шести дюймів[10]. Ці фінікійські зразки датуються першим тисячоліттям до н. е., і вважається, використовувалися для парфумів.[11]

Щітки для пляшок всіх видів були інструменти аптекаря чи бакалійника У Стародавньому Римі пляшки, що називалися «ампулами» (лат. ampulae), означали посудину будь-якого типу і з будь-якого матеріалу (у тому числі скла), але найчастіше це були вази з довгою шиєю. Поступово, форма пляшки змінюється і стає більш циліндричною для зручності зберігання і транспортування.

У IV -му столітті, плоске дно (насправді ніколи не ідеально плоске) поступово змінюється формою з нижньою вгнутістю, що забезпечує стабільність. Таке увігнуте дно отримало широке поширення, за винятком старовинних пляшок Cristal[12]. В XIV—XVII ст. вони мають різні назви залежно від їх форми: «цибулина», «стебло», «куля».

У середньовічній Європі монополія на виробництво скла і посуду забезпечувалась склом муранських майстрів.

До кінця XVII-го століття, хоча виробничі центри ростуть по всій Європі, скляна пляшка є дорогим товаром. У Франції перший завод спеціалізований на пляшках заснований в Бордо Пітером Мітчеллом в 1723 році.

Перша пластикова пляшка з'явиться в 1960 році, а перша алюмінієва пляшка в 2000 році