Лускіт

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Лу́скіт, -коту, м. Трескъ. Желех.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛУ́СКІТ, коту, чол. Те саме, що лускання. З лускотом одривались [од хвиль] довгі китиці піни і злітали догори (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 392); Дальші слова заглушив поновлений лускіт батогів (Іван Франко, II, 1950, 100); Хотіла було крикнути княжна, та в цю мить луснули двері, і розпач її згас разом із тим лускотом (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 203); Вона знову набрала насіння, й знову тільки рівномірний лускіт порушував тишу (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 17).

Ніби чуєш, що й кістки в тобі починають лускотіти, неначе почувають, що ось-ось прийде їм робота... (Марко Кропивницький, II, 1958, 44); Пісні співає молодь... Аж заслухаються всі біля хати. Тільки насіння лускотить (Андрій Головко, II, 1957, 402).

ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА
НАЗИВНИЙ лускіт лускоти
РОДОВИЙ лускоту лускотів
ДАВАЛЬНИЙ лускотові лускотам
ЗНАХІДНИЙ лускіт лускоти
ОРУДНИЙ лускотом лускотами
МІСЦЕВИЙ на\у лускоті на\у лускотах
КЛИЧНИЙ лускоте лускоти

Ілюстрації

Луск11.jpg Луск2.jpg Луск3.jpg

Медіа

Джерела та література