Спілий

Спілий, -а, -е. Спѣлый. Їх зрізують, як спілий колос в полі. Іов. 54. Ум. Спіленький, спілесенький.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СПІ́ЛИЙ, а, е. Який поспів (про плоди, овочі, злаки і т. ін.); дозрілий, достиглий. Як блідную покаже осінь твар І спіла овощ пожовтіє, Він трусить яблука і сушить на узвар (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 58); Чорний дрізд у муравах шовкових Шукає спілих, медових ягід (Максим Рильський, I, 1960, 202); Очі.. бачать рухливе золото спілих хлібів (Михайло Стельмах, I, 1962, 293); Ще не розпрощався [дуб] з торішньою одежиною — сухим кучерявим листям, серед якого де-не-де висіли спілі жолуді (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 217); * Образно. Вже спілого літа він одвозив дядині кадубець меду (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 22).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Спілий, -а, -е. Спѣлый. Їх зрізують, як спілий колос в полі. Іов. 54. Ум.спіленький, спілесенький.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Спі́лий грунт — грунт, що за своїм фізичним і біохімічним станом готовий під посів або посадку сільськогосподарських культур; Спі́лий ліс — ліс, який досяг граничного віку й придатний для використання.

Словник синонімів Караванського

СПІЛИЙ стиглий, зрілий, доспілий, достиглий, дозрілий.

Ілюстрації

Джерела та література

Весела Абетка

Україна — це волі голос, Синє небо і спілий колос.