Лукавити

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:11, 25 листопада 2017; Ovmalanchuk.fitu17 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Словник Бориса Грінченка

Лукавити, -влю, -виш, гл. Лукавить, фальшивить, хитрить; кривить душой. Ти (доля) не лукавила зо мною, ти другом, братом і сестрою сіромі стала. Шевч. 618. Побачите, которе з нас лукавить. К. Іов. 15.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛУКА́ВИТИ, влю, виш; мн. лукавлять; недок. Хитрувати, приховуючи правду. Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою (Тарас Шевченко, II, 1958, 283); Здавалося, здатні були [очі] дивитися навіть крізь стіни.. Опинившись під таким поглядом, не можна було ні лукавити, ні хитрувати (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 75). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 554.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

-влю, -виш; мн. лука́влять; недок. Хитрувати, приховуючи правду.

Ілюстрації

1lis.jpg 327094 1.jpg Grgergw.jpg Imageысыs.jpg

Див. також

(Посилання на сторінки цієї Вікі)

Див. Довідка:Стиль

Джерела та література

Див. Довідка:Стиль

Зовнішні посилання

Див. Довідка:Посилання