Ирстити

Ирсти́ти, -рщу́, -стиш, гл. = Хрестити. Шух. І. 181.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Здійснювати над ким-небудь обряд хрещення. Спасибі запорожцям, і церков [церква] своя. Не треба вже до чужого попа йти ні дитини хрестити, ні шлюб брати (Панас Мирний, I, 1949, 184); Він хрестив, ховав, вінчав, а люди або не платили йому нічого, або платили мало (Нечуй-Левицький, III, 1956, 63); Аркадій добре знав, що не побожність змусила Петра хрестити дитину, а формальна необхідність (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 35); // Навертати іновірців у християнство через обряд хрещення. — Знаю, що іде Христос по Русі, пригріває багатого, убогого і мене, княгиню. Але повергнути кумири й хрестити всіх людей моїх не можу (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 57). Хрестити ім'ям яким, заст. — давати ім'я при хрещенні, називати когось.

2. недок., перех. і без додатка. Бути хрещеним батьком або хрещеною матір'ю в кого-небудь під час обряду хрещення. Вона в нього аж трьох діточок хрестила (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 82); Надвечір прийшов Грицько коваль, кум її, — він хрестив Івася (Панас Мирний, I, 1954, 302); [Жінка:] Та ти ж ходив когось хрестить, — Невже ж для кума дорогого І з'їсти не знайшлось нічого?! (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 447).

3. недок., перех. Рухом правої руки зображувати знак хреста над ким-, чим-небудь. Веде Олександра діток, обливаючись сльозами, та все тільки благословляє їх та хрестить... (Марко Вовчок, I, 1955, 33); Довго Микола оповідає, а коли ненароком згадає чорта, Іван хрестить груди під кептарем (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 329); Ми почали ходити по залі, причому я по-старечому кашляв, хрестив собі рота (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 258).

4. недок., перех., перен., розм. Давати прізвисько, називати кого-, що-небудь якимись словами; лаяти. Заніздра втрачав самовладання і хрестив Ґудзя не зовсім приємними епітетами (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, 57); — От ти мені стільки раз докоряв, що я до куркулів жалість мав, а Гнат, той мене просто підкуркульником і досі хрестить... А воно зовсім не так. Ви куркуля вчилися по книжках ненавидіти, а мене — саме життя вчило (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 29).

Ілюстрації