Дуріти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:17, 28 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Дурі́ти, -рі́ю, -єш, гл. 1) Глупѣть, дѣлаться дуракомъ. Як волосся сивіє, то чоловік дурів. Ном. № 8692. Як парубкував, поведе чорними бровами, дівчата сохнуть і дуріють. МВ. І. 108. 2) Дѣлать глупости, шалить. А дуріти нам негоже. МВ. I. 88. Чого ти дурієш? де твій розум? Шевч. 298.
