Дикість
Зміст
Словник Грінченка
Дикість, -кости, ж. Дикость.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Стан за значенням дикий 2. Я пильно Прислухався повіркам людей Освічених, що, мов недобитки Замерклого поганства й дикості, Осталися до наших ще часів (Іван Франко, XIII, 1954, 192).
2. Властивість за значенням дикий 3—5. Сільська краса, чесність, навіть дикість, — все подобалось Ястшембському в Василині (Нечуй-Левицький, II, 1956, 59); [Кай Летіцій:] А в тих країнах варварських і східних уже й самі стихії мов призводять до безміру і дикості в злочинах (Леся Українка, II, 1951, 367).
Всесвітній словник української мови
БЕЗКУЛЬТУ́Р’Я (брак культури, культурна відсталість), БЕЗКУЛЬТУ́РНІСТЬ, ДИ́КІСТЬпідсил. розм., ДИКУ́НСТВОзневажл.; НЕКУЛЬТУ́РНІСТЬ (низький рівень культури). Він згадував страшне життя дореволюційного села, з його безхліб’ям і безкультур’ям (Ю. Мартич); - Яка дикість! Який брак культури! - хвилювався Савченко (М. Коцюбинський); - Поки-то виполіруємо їх дітей!.. Які манери! Яке дикунство! Ой, Боже, Боже! (І. Нечуй-Левицький); - Що важить твоя діяльність проти роботи всіх тих сил, які держать маси в темряві, в некультурності? (Б. Грінченко). - Пор. ва́рварство, неві́гластво.
Ілюстрації
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
https://uk.worldwidedictionary.org/дикість
