Війна

Війна, -ни, ж. Война. Ум. Війнонька, війночка. Війна́ — комплекс заходів спрямований на захоплення чужих природних, енергетичних та людських ресурсів.

Сучасні словники

Війна Академічний тлумачний словник

ВІЙНА, и, жін. 1. Організована збройна боротьба між державами, суспільними класами тощо. Війна людей їсть, а кров'ю запиває (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 78); Війну [1914—1915] ведуть усі великі держави заради грабежу, поділу світу, за ринки, за поневолення народів (Ленін, 21, 1950, 391); А між тим приготовання [приготування] до робітницької війни швидко кінчилися (Іван Франко, V, 1951, 413); Щоб війни не знати, Щоб у мирі жить, — Армія Радянська На посту стоїть (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 10).

2. перен. Стан ворожнечі між ким-небудь; суперечка, сварка з кимсь; боротьба. Малюючи в цілому циклі «Бориславських оповідань» війну поміж капіталом і працею, Франко не може залишитись тільки холодним, об'єктивним обсерватором (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 38); Уже так споконвіку провадилась у підліщан непримиренна війна з лановими та ставчанами (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 13); Ідейна війна з народництвом.

Ілюстрації

Війна Словопедія

ВІЙНА

іти́ / піти́ війно́ю на кого. Гаряче, запально сперечатися з ким-небудь. О. Василь боронив свої права і йшов війною на Раїсу, обертаючись раптом з слуги Божого в слугу Марса (М. Коцюбинський)

Див. також

Війна Матеріали з Вікіпедії

Війна́ — складне суспільно-політичне явище, пов'язане з розв'язанням протиріч між державами, народами, національними і соціальними групами з переходом до застосування засобів збройної боротьби, що відбувається у формі бойових дій між їх збройними силами. Це специфічна форма вияву соціальних відносин, у якій домінує збройна боротьба як продовження політики, що підпорядковує своїм цілям усі сфери суспільного життя.

• Громадянська_війна
• Інформаційна_війна
• Світова_війна
• Ядерна_війна
• Перша_світова_війна
• Друга_світова_війна