Вудод

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:20, 6 листопада 2021; A.kozachuk (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Вудод звичайний

Вудод, -да, м. = Вудвуд.


Сучасні словники

ВУДВУД, а, ч. , діал. Одуд. І вдосвіта, під ніжний поклик вудвуда прокинувшися на сіні під клунею, я довго подивлявся крізь вишневе листя - як сіріло і ясніло синє небо (Ю. Янов., V, 1959, 141).

Опис птиці

Вудод

Довжина тіла вудода від 25 до 29 см, розмах крил становить 44-48 см. На голові розташований характерний чубчик з пір'я, помаранчево-рудого кольору з чорними кінчиками пір'я. Його довжина від 5 до 10 см і зазвичай він складений, але при приземленні вудод розпускає його у формі віяла. Голова, шия та грудка змінюється у підвидів від рожевого до каштанового кольору. Крила широкі, округлої форми, у чорних та білувато-жовтих смужках. Хвіст середньої довжини, чорного кольору із білою смугою. Живіт рожево-рудий, з чорними поздовжніми смужками на боках. Дзьоб довгий, близько 4-5 см, тонкий, вигнутий. Лапи свинцево-сірого кольору, сильні, з тупими кігтиками. Самці та самки виглядають однаково. Молоді особини не такі яскраві, як дорослі, дзьоб і чубчик у них коротший.

Ареал

Ареал проживання вудода
  • У Євразії вудод зустрічається на усьому континенті, із заходу на схід, у центральних та південних регіонах. Птах не гніздиться лише у Великій Британії, Бельгії, Люксембурзі, Скандинавії, а також високо в Альпах, Апеннінах та Піренеях. У Німеччині та Прибалтиці живе рідко. В Азії вудод поширений широко, і не зустрічається тільки в пустелях та ділянках суцільного лісу. Ареал проживання вудоду в Африці розташований на південь від Сахари, і вздовж узбережжя Середземного моря. Окрім материків, вудод гніздиться також на Японських островах, Тайвані, Мадагаскарі, Шрі-Ланці.
  • Залежно від місця проживання є вудоди осілі, кочівні та перелітні. Більшість популяції на зиму мігрує до центральних і південних регіонів Африки. Невелика кількість вудодів проводить зимівлю у середземноморському регіоні, або на півночі Африки. Птахи з Центральної Азії та Сибіру відлітають на південь континенту. Терміни міграції також мінливі. Навесні вудоди повертаються з лютого до травня, восени відлітають, починаючи з середини липня і до кінця жовтня.
  • Вудоди вважають за краще жити на рівнинах або в горбистих місцевостях, на відкритих ландшафтах без високої трави, але з окремими деревами або гаями. У горах мешкає на висоті до 2000 м над рівнем моря. Найбільш зручними для птиці є степова та лісостепова зони, і савана. Зустрічається вудод і поруч із людиною (пасовища, виноградники, фруктові сади). В межах населених пунктів може жити, щоб харчуватися на сміттєзвалищах.

Гніздиться вудод у дуплистих деревах, ущелинах у камінні, норах у урвищах річок, термітниках, поглибленнях кам'яних споруд.

Раціон

Вудод їсть ящірку
  • Вудод харчується дрібними безхребетними тваринами: комахами, їх личинками і лялечками (травневими жуками, жуками-гнойовиками, мертвоїдами, кониками, метеликами, степовими кобилками, мухами, мурахами, термітами, павуками. Іноді птах включає до раціону земноводних і плазунів, наприклад, жаб, ящірок, змій.
  • Їжу вудод шукає на поверхні землі, у невисокій траві або на голому ґрунті. Довгий дзьоб дозволяє птаху колупатися в гною, сміттєвих купах, гнилий деревині, робити неглибокі ямки в землі. Крім того, вудод може знаходити корм поряд з худобою, що пасуться. Через коротку мову вудод не завжди може заковтнути видобуток із землі, тому спочатку він підкидає її в повітря, а потім ловить і ковтає. Великих жуків вудод розбиває на частини, подовбавши об землю.

Види птахів

Мадагаскарський вудод
  • Звичайний вудод

Житель Євразії зустрічається всюди від Атлантики до Китаю, а також на Канарських островах, острові Мадейра та на північному заході Африки.

  • Сенегальський вудод

Мешкає в Алжирі, в Африці від Сенегалу до Ефіопії та Сомалі. Дрібний підвид. Крила короткі, із білими смужками.

Лісний вудод
  • Африканський вудод

Ареал проживання включає Африку від Заїру до Кенії. Оперення темно-рудого кольору, без білих смужок на крилах.

  • Мадагаскарський вудод

Ендемік острова Мадагаскар. Великий птах з блідим оперенням і вузькими білими смугами на крилах.

  • Лісовий вудод

Довжина тіла птиці до 25 см. Крила та хвіст чорного кольору без білих плям, голова у самки коричневого кольору, у самця – коричневого, білого або зеленого кольору з блиском. Дзьоб темно-сірого кольору.

Вид поширений в екваторіальних та тропічних лісах Західної, Центральної та Східної Африки.

Цікаві факти

Банкнота Гамбії
  • Вудод швидко рухається на поверхні землі. У разі небезпеки птах притискається до землі, розкриває крила та хвіст і піднімає вгору дзьоб.
  • Вудоди зустрічаються у багатьох літературних творах та культурах різних народів. Так, у міфології Стародавньої Греції згадується історія про те, як фракійський цар Терей був перетворений на вудода після спроби вбити своїх дружин. У інгушів та чеченців до прийняття ісламу вудод був священним птахом, символом богині весни, родючості та дітонародження. Гніздо вудуда у дворі вважалося гарною прикметою. В ісламі та єврейських джерелах існує асоціація вудода з царем Соломоном. А в Торі та Старому Завіті вудод згадується серед птахів, яких заборонено вживати в їжу.

Ілюстрації

.png .png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=UNZ3TyqpOw4

Іншими мовами

Англійська https://en.wikipedia.org/wiki/Eurasian_hoopoe

Французька https://fr.wikipedia.org/wiki/Huppe_fasci%C3%A9e

Див. також

Джерела та література

  • BirdLife International (2019). Upupa epops: інформація на сайті МСОП (версія 2019.3) (англ.) 01 October 2016
  • Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  • Killian Mullarney, Lars Svensson, Dan Zetterström, & Peter J. Grant (2000). Birds of Europe. Princeton University Press. с. 220. ISBN 978-0-691-05054-6.
  • Jerome A. Jackson, Walter J. Bock, Donna Olendorf (2002). Grzimek's Animal Life Encyclopedia: Birds (вид. 2). Gale Cengage. ISBN 978-0787657840.2007 IUCN Red List — Upupa epops. IUCN.
  • Бутурлин З. А. и др. Птицы. Животный мир СССР. Москва — Ленинград, Детиздат, 1940

Зовнішні посилання

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B4%D1%83%D0%B4