Видушувати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 09:51, 20 листопада 2018; D.nastas (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

ВИДУШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИДУШИТИ, шу, шиш, док., перех.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Тиснучи, видавлювати що-небудь з чогось. 2. перен. Говорити через силу, переборюючи яке-небудь почуття, сміх і т. ін. 3. перен. Силою домагатися одержання чого-небудь від когось. 4. Натискаючи, виламувати, заставляти випасти. 5 .Умертвляти чадом, димом, газом і т. ін. багатьох або всіх.

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Література

'Климчук, зайнятий доспілими черешнями, видушував у чай приємний черешневий сік (Яків Качура, I, 1958, 457); Він видушив із тюбика синьої фарби і розтер її (Юрій Яновський, I, 1958, 139). 'Сміх його душить і не дає говорити. Нарешті видушує з себе: дів-ча-та... ха-ха! навіть дівчата... проміж собою... про політику гомонять... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 243); Дід Харко аж змокрів, силкуючись видушити з себе відповідь (Юрій Яновський, II, 1954, 160); — Хто, бо стріляю! — повторив грізно той же голос. Федько, що був на самому переді, ледве видушив: — Пасемо коні (Мирослав Ірчан, II, 1958, 77); Селяни залишилися і після звільнення «нижчим» станом, податним бидлом, чорною кісткою, з якої знущалося поставлене поміщиками начальство, видушувало податі.. (Ленін, 17, 1949, 62); Ось коли багатирю треба гроші справити, та не хочеться бачити голодної сім'ї, — то Захара пошле; той не відступить, поки грошей не видушить (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 158).'

'Дідів і бабів, які не могли ходити, замкнули [есесівці] в клуні і видушили дощенту (Юрій Яновський, I, 1954, 76); Бабуся не дала договорити дідові: — ..Кади, серце, може, рибу в морі видушиш, своєю люлькою (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 28); ' Оленка: Сьогодні вночі ми розклеїмо по місті афіші з написом «Смерть провокаторам!» Хай знає поліція і той зрадник, що видушує нас, що чекає його (Мирослав Ірчан, I, 1958, 191).'''