Бриндза

Бриндза, -дзи, бриндзя, -дзі, ж. 1) Соленый овечій сыръ. 2) Бриндзю бити, а) Дѣлать овечій сыръ (бриндзю). Вх. Зн. 4. б) Перебиваться кое-какъ со дня на день. Бий бриндзю в діраву діжу. Ном. 12798.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Бри́нза або бри́ндза — сичужний розсільний сир, виготовлений з овечого, коров'ячого, козячого або суміші овечого молока з коров'ячим за допомогою ферменту з натурального сичуга свійської худоби. Зазвичай білого кольору, зовні нагадує домашній сир. На базар зазвичай виносять круглу бризу масою кілька кілограм або т. зв. колобки. Але взагалі бриндза буває найрізноманітнішої форми та солоності. Широко вживаний в українській кухні.

Класична бриндза— популярна у Чернівецькій, на півдні Хмельницької, Одеській та півдні Вінницької області. Бриндза — найпопулярніший сорт сиру в Карпатах, але там вона зовсім інша. За смаковими властивостями та технологією виробництва бриндзи схожим є грецький сир фета.

Вінницька бриндза — найбільше шанують бриндзу у Могилеві, Ямполі, Вапнярці, Піщанці, Жмеринці, Шаргороді тощо. Також до «вінницького» типу можна віднести і Кодимську. Останнім часом стала популярна козяча бриндза.Бриндзу у південних районах Вінниччини виготовляють у вигляді колобків та звичайних кружал. Остання зазвичай досить легка, слизька на дотик і хрумка, майже не солона, з дірочками.

Чернівецька бриндза— важка, але не водяниста, не хрустить, кришиться.

Карпатська бриндза— це і є гуцульська бриндза.

Молдавська бриндза— традиційними для Молдови є щільні, дуже солоні великі кружала. Зазвичай саме з овечого молока або зі значним вмістом його.

Гуцульська бриндза— cир, бриндза, вурда, — це головні різновиди гуцульського сиру. Відрізняються вони за кольором, смаком, структурою і технологією приготування. Спершу молоко підігрівають на повільному вогні, потім додають фермент (глєґ), під дією ферменту і утворюються згусток, його виймають і проціджують через марлю, вивішують щоб він спресувався, і цей сир називається будз, інколи коптять. Після приготування залишається сироватка, а саме із неї вариться інший вид сиру - вурда. Через 4-5 діб два види сирів, а саме будз і вурду дрібно млинкують із сіллю і щільно набивають (спресовують) у бербениці. Бербениця, - це дерев'яна діжечка, виготовлена саме для зберігання бриндзи. Гуцульська бриндза розсипчаста і солена, і саме від кількості солі залежить термін зберігання бриндзи, він може складати і декілька років. Коптіння продовжує термін зберігання бриндзи. Тільки поєднання двох сирів будза та вурди - можливо назвати гуцульською бриндзою.