Але
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:02, 17 жовтня 2016; Monikolaienko.fpmv16 (обговорення • внесок)
Але́
Словарь української мови Бориса Грінченка
- Но, однако, впрочемъ.Не родить рілля, але Божа воля. Ном. № 28. Єсть і біднійші од нас, а живуть же... — Запевне, що живуть; але яка жизнь їх? Котл. НП. 370. Хотіла спать, але не спала. Шевч. 558. Нема нічого без але. Ном. 2447.
- Але́ ж, але́ ж бо. Вѣдь, вѣдь; однако уже. Але і ти того не зробиш! Ой але ж бо козак Нечай на тоє не дбає, та й з кумою із любою мед-вино кружає. Лукаш. 119.
- Употребл. въ значеніи: Толкуй! разсказывай! Ну, вотъ! Відкіля се ти тут узявся? — Але, відкіля! Адже ти і зроду тут не бувши та прийшов, а я й часто тут буваю. Кв. II. 291. «Мабуть підсудок?» — Ні! — «Так лев?» — Ні! — «Так мішок з дукатами?» — Ні, ні! «Так папорті цвіток?» — Але-ж! — Греб. 373.
- Неужели? Однако! А по чім груші? — По гривні. — Але!
- Але́-але́! Але-ж! Какъ бы не такъ! дожидайся! І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! «Годі вилежуватись, іди молотити!» — Але-ж!.
Словник української мови
- Виражає протиставний зв'язок між сурядними реченнями або однорідними членами речення; та, проте, однак. О думи мої! о славо злая! За тебе марно я в чужому краю Караюсь, мучуся... але не каюсь!.. (Тарас Шевченко, II, 1953, 32); Тепер ми знову над морем і знову наші очі бродять по синій пустелі, але в мене є певність, що вони й там стрітися можуть (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 419); Батькове вирішення вступити в колгосп окрилило його. Правда, доведеться ще подолати наївні материні «умови», але загалом все так хороше й так мудро (Олександр Довженко, I, 1958, 72);
- Виражає здивування, незадоволення. — Та яке там лихо? Кажіть швидше, спати хочу. — Але! кому спати, а кому ні! — сказав Уласович (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 156);
- Уживається в значенні, близькому до нічого й казати!. [Служебка:] Ото але! Король пастушку свата, ..чому б мені.. не стати панею? (Леся Українка, II, 1951, 197);
- Уживається в значенні, близькому до невже, хіба, з відтінком здивування, сумніву. — А почім груші? — По гривні. — Але?(Словник Грінченка);
- Уживається в підсилювальному значенні; оце, ото. Ійон, ійон же, вража мати! Але Еней наш зледащів (Іван Котляревський, I, 1952, 79);
- Цілком, зовсім. Без мене одного ніхто,алето ніхто.. не міг би під час зими виглянути з хати (Іван Франко, III, 1950, 196).
Джерела
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970.
