Відмінності між версіями «Ґузелець»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Ґузелець, -льця, '''''м. '''''= Ґалиця''', Pelias berus. Вх. Лем. 408. Категорія:Ґу) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Ґузелець, -льця, '''''м. '''''= Ґалиця''', Pelias berus. Вх. Лем. 408. | '''Ґузелець, -льця, '''''м. '''''= Ґалиця''', Pelias berus. Вх. Лем. 408. | ||
[[Категорія:Ґу]] | [[Категорія:Ґу]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | '''ҐУЛЯ''', і, жін. ҐУДЗ, я, чол. | ||
| + | |||
| + | ҐУЛЯ 1, і, жін. Заокруглена опуклість, наріст на тілі людини або тварини від запалення, удару і т. ін. Учора середульший [син] узяв та з водовозки полетів сторчака додолу і набив чималу ґулю на коліні (Панас Мирний, V, 1955, 404); Коняку щось напало, ґулі поробилися (Іван Микитенко, II, 1957, 83); * У порівняннях. Йому шлях перетинає людина в котелку, з-під якого чорною ґулею вибився чуб (Михайло Стельмах, II, 1962, 589). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ''[http://sum.in.ua/s/gulja Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — С. 191.]'' | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:4px #ccc solid; border-bottom:3px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:і4.jpg|x200px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:і5.jpg|x200px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:і6.jpg|x200px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | <div align="right"></div> | ||
| + | |||
| + | ==Використані джерела== | ||
| + | |||
| + | |||
| + | '''[https://www.google.com.ua/search?q=Pelias+berus+%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE&espv=210&es_sm=122&biw=910&bih=388&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=ixyOUvvrKam70QXWtYFI&ved=0CC0QsAQ]''' | ||
Версія за 17:57, 21 листопада 2013
Ґузелець, -льця, м. = Ґалиця, Pelias berus. Вх. Лем. 408.
Сучасні словники
ҐУЛЯ, і, жін. ҐУДЗ, я, чол.
ҐУЛЯ 1, і, жін. Заокруглена опуклість, наріст на тілі людини або тварини від запалення, удару і т. ін. Учора середульший [син] узяв та з водовозки полетів сторчака додолу і набив чималу ґулю на коліні (Панас Мирний, V, 1955, 404); Коняку щось напало, ґулі поробилися (Іван Микитенко, II, 1957, 83); * У порівняннях. Йому шлях перетинає людина в котелку, з-під якого чорною ґулею вибився чуб (Михайло Стельмах, II, 1962, 589).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — С. 191.
Ілюстрації
|
|
|
