Ґанчувати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ґанчувати, -чую, -єш, гл.

Сучасні словники

1) Браковать, находить недостатки. Котра дівчина вередує з женихами, ґанчує та плаче, то з єї оттак сміються.На базарі ґаньджують дуже ці гроші, не приймають. Дівчина вередує женихами, ґанчує. Полотном купець не ганьбує, хоч би… Уман. у. 2) Имѣть изъянъ, порокъ, недостатокъ. = вадка; (порок, порча) ґанджа и ганжа, ґанч ( чи, ж. р. и чу, м. р.), ґандж ( джи), (реже) гань ( ни), щерб ( бу), щербина, (зап.) сказаҐанчує на ногу кобила. Канев. у. 3) ганьбити, ганити; відбивати словами охоту (Бігуняк А., Гойсак О. Лемківський словничок)