Ґандж

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ґандж, -джі, ж. = Ґанджа. Черк. у. Те саме, що вада 1. [Тетяна:] Рубець у нього тут, рубнув, знать, шаблею татарин!.. І той рубець у другого б був ґанджею, у нього ж він красою служить і до лиця, як лицарю, йому!.. (Карпенко-Карий, I, 1960, 149); Телички були гарного приплоду, а коні хоч трохи й худі, проте без ґанджу, видко, роботящі (Юрій Яновський, II, 1958, 403).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 26.