Відмінності між версіями «Ґанджа»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 8: | Рядок 8: | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 26. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 26. | ||
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] |
[[Категорія:Ґа]] | [[Категорія:Ґа]] | ||
Версія за 09:39, 28 листопада 2013
Ґанджа, -жі, ж. Изъянъ. Кінь з ґанджою. Уман. І. 305.
Див. Ґандж.
Див. Ґанджовитий.
Сучасні словники
Те саме, що вада 1. [Тетяна:] Рубець у нього тут, рубнув, знать, шаблею татарин!.. І той рубець у другого б був ґанджею, у нього ж він красою служить і до лиця, як лицарю, йому!.. (Карпенко-Карий, I, 1960, 149); Телички були гарного приплоду, а коні хоч трохи й худі, проте без ґанджу, видко, роботящі (Юрій Яновський, II, 1958, 403). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 26.
