|
|
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| | '''Ґала! '''= '''Гайда! '''''Сів на коня та й ґала на той плац. ''Мирг. у. Слов. Д. Эварн. | | '''Ґала! '''= '''Гайда! '''''Сів на коня та й ґала на той плац. ''Мирг. у. Слов. Д. Эварн. |
| − |
| |
| − | ГА́ЙДА, виг., у знач. присудк. сл., розм.
| |
| − |
| |
| − | Уживається як заклик, спонукання іти куди-небудь: ідіть, ходім.
| |
| − | — Гайда, діти! погасав Каганець козачий! (Тарас Шевченко, I, 1951, 130);
| |
| − | Гукав їм [гусям]: «Гайда!» і свистав, Лозиною лінивих підганяв (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 129);
| |
| − | — Ну, пересиділи? — гайда! Пора, товариство, в дорогу! (Павло Тичина, I, 1957, 104);
| |
| − |
| |
| − | Уживається для означення швидкого руху. За два тижні по тому запрохав я ще одного аматора фотографії, поклав на бричку апарат і гайда до гуцулії в гостину... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 255); Сів [Бандура] на велосипед і гайда до села. (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 444).
| |
| − |
| |
| − | Гайда звідси — геть звідси.
| |
| − |
| |
| − | ==Джерело==
| |
| − |
| |
| − | 1.Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 16.
| |
| − |
| |
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
| |
| − | [[Категорія:Слова 2014 року]]
| |
| − |
| |
| | [[Категорія:Ґа]] | | [[Категорія:Ґа]] |
