Язичник

Язичник, -ка, м. Раст. Ophioglossum vulgatum L., безплодная вая. ЗЮЗО. І. 130.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Аадемічний тлумачний словник

ЯЗИ́ЧНИК, а, чол. 1. Той, хто визнає язичество; ідоловірець. Слов'яни до X ст. були язичниками (Історія СРСР, 1, 1956, 35); У перші віки християнства язичники так не лютували проти християн, як у ту годину шляхта знущалась, мордувала і карбувала своїх братів (Олекса Стороженко, I, 1957, 163); * У порівняннях. Смерть — це було єдине, чого він завжди лякався. Уявляв собі тільки життя й, немов дивній язичник, любив життя й ненавидів, лякався своєї загибелі... (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 136). 2. заст. Пліткар, базіка. [Денис:] Не знаю, чи є де у світі такі язичники, як наші селяне?

язичники

ЯЗИЧНИК I (идолопоклонник) язычник II разг. сплетник III бот. бузульник