Відмінності між версіями «Ядуха»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Ілюстрації)
(Ілюстрації)
 
Рядок 13: Рядок 13:
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==
  
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:142u.jpg]]
+
[[Зображення:142u.jpg]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:145d.jpg]]
+
 
  
 
[[Категорія:Яд]]
 
[[Категорія:Яд]]

Поточна версія на 00:15, 7 листопада 2015


Словник Грінченка

Я́духа, -хи, ж. Чаще во мн. ч. ядухи. Удущье. Желех.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. жін. Задишка, спричинювана деякими захворюваннями серця або бронхів; астма. Люта ядуха розриває бідоласі груди ще відтоді, як повернувся з війни, увібравши в себе гнилизну Мазурських боліт (Валентин Речмедін, Весн. грози, 1961, 4); Він кілька років хворів на ядуху і говорив важко, ніби витискуючи з горла вугласті, необтесані слова (Спиридон Добровольський, Очак. розмир, 1965, 398); До санаторіїв на береги Іссик-Кулю привозили хворих, котрих мучила серцева ядуха, слабість (Знання та праця, 1, 1972, 9). 2. чол. і жін., перен., розм. Уживається як лайливе слово. — А заробіток мій... хоч який там у дідька заробіток! .. І то ще гаразд, казав батькові хазяїн, все ж прибуток у хаті і хлопець до діла привикає. А своїх [дітей], ядуха проклятий, піди, не привчав (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 6).

Ілюстрації

142u.jpg