Ягідка

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Я́гідка, -ки, ж. Ум. отъ ягода.

Я́гідка, -ки, ж. 1) Ум. отъ ягода. 2) мн. Раст. Daphne Mezereum L. ЗЮЗО. І. 121.

Я́года — тип простого плоду, що має м'яку їстівну м'якоть та кілька насінин, що утворюються з єдиної зав'язі. В повсякденній мові, проте, ягодами вважаються невеликі плоди круглої або подовжньої форми, кислі або солодкі.

ЯГОДА - соковитий плід з м'ясистим оплоднем і вел. кількістю насінин; напр., помідор, порічка, чорниця.

ЯГОДА - (з) одного́ по́ля я́годи (рідше я́года). Однакові своїми поглядами, поведінкою, соціальним становищем і т. ін. (перев. негативними). — Ти і я — одного поля ягоди. Одна доля зв’язала нас (В. Большак); — Ні, вони (союзники) підуть на Гітлера війною. У нас же договір з нии є.— Що договір, коли вони з одного поля ягоди? (В. Кучер); — Що стражник, що становий — усі вони одного поля ягода, одним миром мазані!.. (Панас Мирний). ягідки́ одного́ по́ля. — Може б, отцю Миколаю шепнути, щоб він цим або тим святом настрахав Терентія.— Той настрахає,— криво посміхнувся парубок.— Вони, здається, ягідки одного поля (М. Стельмах). з одно́ї гіллі́ я́годи. — Адже се твій брат! Адже ви обоє з одної гіллі ягоди (І. Франко). 1. Зменш.-пестл. до я́года. [Мавка:] Я шукала ягідок, грибків… (Л. Укр., III, 1952, 207); Фіолетовий паслін звісив над нею свої ягідки (Коцюб., II, 1955, 265); Він відривав від грона винограду ягідку за ягідкою і.. кидав собі їх одну за одною до рота (Вільде, На порозі, 1955, 151); *Образно. — Се ви так говорите, наче вже маєте для мене яку пару на прикметі? — Чому ні? — одказує попадя.— Ось у нас ціла грядка ягідок,— вибирайте! (Вовчок, VI, 1956, 257); [Ярчук:] Ну, я ще нічого не встиг. Це тільки цвіточки. [Наталя:] А ягідки — попереду? (Мик., І, 1957, 408); Вернувся Гиря в хату, аж тут Лизька з чулана вийшла. Очі сяють, на щоках ягідки грають (М. Куліш, П’єси, 1960, 33); *У порівн. Така Христя хороша, пишна та свіжа, наче червона ягідка серед білого квіту (Мирний, III, 1954, 295); В їхніх жалібно стулених дзьобах ягідками брусниці застигли краплини крові (Стельмах, Хліб.., 1959, 91).

◊ На́шого (одного́ і т. ін.) по́ля ягі́дка (я́гідки) — те саме, що На́шого (одного́, свого́ і т. ін.) по́ля я́года (див. по́ле) — Облиш думати про цього Скрипника. Він не нашого поля ягідка (Автом., В. Кошик, 1954, 185); Відчувши, що високоосвічений Гриньов — ягідка не його поля, уникав [Онопрій] навіть вступати з ним в розмову (Іщук, Вербівчани, 1961, 68); — Може б, отцю Миколаю шепнути, щоб він або цим, або тим світом настрахав Терентія. — Той настрахає,— криво посміхнувся парубок. — Вони, здається, ягідки одного поля (Стельмах, І, 1962, 490).

2. перен., розм. Ласкава назва дівчини або жінки. [Сотняк:] Моя голубко сизокрила! Моя ти ягідко!.. (Шевч., II, 1953, 173); [С а в а:] Квіточка моя весняная! Ягідка моя червоная! Біля тебе й горе забудеш (Кост., I, 1967, 169); Тимко відсунув бляшаний кухоль із сметаною, дихнув на лампу. — Лукерко, ягідко моя!.. (Тют., Вир, 1964, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 623. 20121501 15 1.jpg 20121501 15 2.jpg 1-.png (Куліш Олена)