Ягня

Ягня, -няти, с. 1) Ягненокъ. Я пас ягнята за селом. Шевч. 404. 2) Агнець. Я посилаю вас, як ягнят між вовки. Єв. Л. X. 3. Ум. Ягнятко, ягня́точко. Поти ягнятка скачуть, поки матір бачуть. Ном. № 9366. Із степу перекотиполе рудим ягняточком біжить. Шевч. 431.

Сучасні словники

Ягня. Академічний тлумачний словник

• ЯГНЯ, яти, сер.

1. Маля вівці (у 1 знач.). Улітку, саме серед дня. Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки — Напитися водички (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 39); В садочку темному ягнята У деньпасуться (Тарас Шевченко, II, 1963, 10); Старий чабан кинувся до ягняти, взяв його на руки, приніс, поклав до вівці (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 6); * У порівняннях. Маленьке сільце Босівка. Невеличкі біленькі хатки його, окутані садками та левадами, розбіглись по пригорку, мов білі ягняти по зеленому полю (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 436); [Хмара:] Перед нею боцман ставав тихим, мов ягня (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 77).
2. перен., зневажл. Про покірну, лякливу людину. [Пилип:] Гляди ж мені, не упусти такого жениха, як Никодим.. Та тебе не треба вчить, закрутиш хоч кого, а він до того ще й ягня (Карпенко-Карий, I, 1960, 425).

• Ягня. Словопедія.Орфографічний словник української мови

Ягня́ іменник середнього роду, істота

Ілюстрації