Відмінності між версіями «Явний»
(Створена сторінка: '''Я́вний, -а, -е. '''Явный, извѣстный, очевидный. ''Явне зробилось ім’я його. ''Єв. Мр. VI. 14. [[Кат...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | ==Словник Бориса Грінченка== | ||
'''Я́вний, -а, -е. '''Явный, извѣстный, очевидный. ''Явне зробилось ім’я його. ''Єв. Мр. VI. 14. | '''Я́вний, -а, -е. '''Явный, извѣстный, очевидный. ''Явне зробилось ім’я його. ''Єв. Мр. VI. 14. | ||
[[Категорія:Яв]] | [[Категорія:Яв]] | ||
| + | |||
| + | === [http://sum.in.ua/s/javnyj Академічний тлумачний словник (1970—1980)] === | ||
| + | Я́ВНИЙ, а, е. | ||
| + | |||
| + | 1. Який не приховується, не таємний; відкритий. «Насуваються грізні дні. Ми повинні бути пильними і рішучими. Хай не заховається від нашого ока ні явний, ні притаєний ворог» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 270); На цареві був важкий коштовний одяг; в царських палатах стояла задуха, його кололи очима явні і приховані змовники (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 125); Навколо великих людей і круг їх пам'яті завжди точиться явна чи приглушена боротьба (Максим Рильський, III, 1956, 249). | ||
| + | |||
| + | 2. Абсолютно очевидний, зрозумілий для всіх; безсумнівний. [Хуса:] Ти розумієш те, що ти сказала? [Сабіна (з явною насмішкою в голосі, але з наївним виразом обличчя):] Сабіна розуміє все, що треба, чого ж не треба, то не розуміє (Леся Українка, III, 1952, 158); Кошовий Кирдяга стежив за перебігом бою з явним незадоволенням (Олександр Довженко, I, 1958, 241); Омелько досить байдуже, з явним недовір'ям слухав Артема (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 288); Пояснення голови не всіх у залі задовольнило. Довелось ставити на голосування: хто за те, щоб пояснення полуботківців вважати за задовільне. — Явна більшість! — оголосив Гудзій (Андрій Головко, II, 1957, 522). | ||
| + | |||
| + | ===[http://slovopedia.org.ua/35/53423/231076.html Орфографічний словник української мови] === | ||
| + | я́вний | ||
| + | прикметник | ||
Поточна версія на 12:22, 10 листопада 2016
Словник Бориса Грінченка
Я́вний, -а, -е. Явный, извѣстный, очевидный. Явне зробилось ім’я його. Єв. Мр. VI. 14.
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Я́ВНИЙ, а, е.
1. Який не приховується, не таємний; відкритий. «Насуваються грізні дні. Ми повинні бути пильними і рішучими. Хай не заховається від нашого ока ні явний, ні притаєний ворог» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 270); На цареві був важкий коштовний одяг; в царських палатах стояла задуха, його кололи очима явні і приховані змовники (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 125); Навколо великих людей і круг їх пам'яті завжди точиться явна чи приглушена боротьба (Максим Рильський, III, 1956, 249).
2. Абсолютно очевидний, зрозумілий для всіх; безсумнівний. [Хуса:] Ти розумієш те, що ти сказала? [Сабіна (з явною насмішкою в голосі, але з наївним виразом обличчя):] Сабіна розуміє все, що треба, чого ж не треба, то не розуміє (Леся Українка, III, 1952, 158); Кошовий Кирдяга стежив за перебігом бою з явним незадоволенням (Олександр Довженко, I, 1958, 241); Омелько досить байдуже, з явним недовір'ям слухав Артема (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 288); Пояснення голови не всіх у залі задовольнило. Довелось ставити на голосування: хто за те, щоб пояснення полуботківців вважати за задовільне. — Явна більшість! — оголосив Гудзій (Андрій Головко, II, 1957, 522).
Орфографічний словник української мови
я́вний прикметник
