Юртуватися

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Юртува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Суетиться, возиться, сбиваться въ кучи. Я ввійшов у хату і бачив, що тут ті юртуються біля неї, зняли з вірьовки.... Екат. у. Щось він там дуже юртувався. Мир. ХРВ. 274. Юртується той гад, лазить одно на одного. Грин. Изъ устъ нар. 147.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 617.

ЮРТУВА́ТИСЯ, уюся, уєшся, недок., розм.

1. Бути в збудженому стані, викликати в когось роздратування, гнів. — Чи не запопали, бува, нашого Чіпки, бо щось він там дуже юртувався?.. (Панас Мирний, II, 1954, 204); // Квапливо робити що-небудь, поспішно рухатися. — Годі вже тобі юртуватися. Яєшня прохолоне, — казав Василь, беручись за пляшку з горілкою (Панас Мирний, IV, 1955, 130).


2. Те саме, що юрбитися. По троє, по четверо юртувалися [жінки] докупи, зігрівали одна одну диханням (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 130); Рано-вранці біля сільської ради юртувалося десятків два підвід (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 170); * Образно. На обрії юрту валися чорно-сиві хмари (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 18).

Ілюстрації

29455f212d318041a89dd189a65e29cb700daa45.jpeg 800ximg 3361-2 smallbu.jpg Setwalls.ru-12993.jpg A83c18e755b20206df21d1486ece2cc6.jpg

Медіа

Див. також

Юртувати

Хвилюватися

Спішити

Поспішати

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 617.

http://sum.in.ua

Зовнішні посилання