Юрода

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ю́рода, -ди, об. 1) Юродъ. Добре я знаю сього юроду. К. ЧР. 142. 2) Юроди справляти. Юродствовать. Кролев. у.

ЮРОДА, -и, чол. і жін., розм. Психічно хвора, божевільна людина.

— Я знаю, що в сього Кирила Тура щось на душі важке лежить. Удає він із себе паливоду, а постерігав не раз я, куди прямує сей юрода (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 93).


ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА
називний юрода юроди
родовий юроди юродд
давальний юроді юродами
знахідний юроду юрод
орудний юродою юродами
місцевий на/у юроді на/у юродах
кличний юродо юроди