Відмінності між версіями «Юридика»
| (не показані 6 проміжних версій 4 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Юриди́ка, -ки, '''''ж. ''Вѣдомство имѣній одного какого либо владѣльца. Чуб. VI. 98, 200, 217. | '''Юриди́ка, -ки, '''''ж. ''Вѣдомство имѣній одного какого либо владѣльца. Чуб. VI. 98, 200, 217. | ||
[[Категорія:Юр]] | [[Категорія:Юр]] | ||
| + | == Інші пояснення == | ||
| − | + | '''Юриди́ка —''' частина території міста, наділеного Магдебурзьким правом, у Великому князівстві Литовському та Польщі, що належала Церкві чи певному світському магнату або шляхтичеві, не підпорядкувалася міській владі та не виконувала на користь міста ніяких повинностей. Походить від лат. juridicus — судовий. | |
| − | + | ||
| + | |||
| + | Юридики були істотним елементом соціально-економічного життя Великого князівства Литовського. Вони багато в чому визначили структуру міського і містечкового населення України і Білорусі, подальший розвиток міст. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | Юридики вже існували в середньовіччі, але більшість їх сформувалися, починаючи з XVI століття, після початку повного панування шляхетства над містами. У Польщі юридики були ліквідовані сеймом 1764 року, остаточно — рішенням сейму від 18 квітня 1791. | ||
| + | |||
| + | Власниками юридики були шляхта або церква. | ||
| + | |||
| + | '''Джерела ''' | ||
| + | |||
| + | А. В. Фелонюк. Юридики // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 703. — ISBN 978-966-00-1359-9. | ||
| + | В. С. Кульчицький. Юридика // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1. | ||
| + | Ірина Настасяк. Організація управління Галичиною і Буковиною у складі Австрії (1772—1848).— К.: Атіка, 2006.— 160 с.— С. 114. ISBN 966-3261-191-9 | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| Рядок 12: | Рядок 26: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|} | |} | ||
| − | |||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| Рядок 21: | Рядок 34: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] |
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:Бж]] |
Версія за 18:39, 4 грудня 2019
Юриди́ка, -ки, ж. Вѣдомство имѣній одного какого либо владѣльца. Чуб. VI. 98, 200, 217.
Зміст
Інші пояснення
Юриди́ка — частина території міста, наділеного Магдебурзьким правом, у Великому князівстві Литовському та Польщі, що належала Церкві чи певному світському магнату або шляхтичеві, не підпорядкувалася міській владі та не виконувала на користь міста ніяких повинностей. Походить від лат. juridicus — судовий.
Юридики були істотним елементом соціально-економічного життя Великого князівства Литовського. Вони багато в чому визначили структуру міського і містечкового населення України і Білорусі, подальший розвиток міст.
Юридики вже існували в середньовіччі, але більшість їх сформувалися, починаючи з XVI століття, після початку повного панування шляхетства над містами. У Польщі юридики були ліквідовані сеймом 1764 року, остаточно — рішенням сейму від 18 квітня 1791.
Власниками юридики були шляхта або церква.
Джерела
А. В. Фелонюк. Юридики // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 703. — ISBN 978-966-00-1359-9. В. С. Кульчицький. Юридика // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1. Ірина Настасяк. Організація управління Галичиною і Буковиною у складі Австрії (1772—1848).— К.: Атіка, 2006.— 160 с.— С. 114. ISBN 966-3261-191-9
Ілюстрації
|
|
|
|
