Щасниця

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Щасниця, -ці, об. Счастливецъ, счастливица. МВ. II. 135. Як вродилась щасниця, так поправиться і п’яниця. Ном. № 1662.


Сучасні словники

щасниця -і, ч. і ж., розм. Те саме, що щасливець, щасливиця [Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.]; Та хто ж не зна, як-то слухати легкі речі безнапасного щасниці при своїй лихій годині? (Марко Вовчок) Самотні на потребують щастя. Вони знаходять його в собі (Щасниця); ЩАСЛИ́ВЕЦЬ (щаслива людина), ЩАСЛИ́ВИЙ, ЩА́СНИЦЯч. і ж., розм.Багато ж їх виявилось, щасливців, яким земля сама пливе сьогодні до рук (О. Гончар); Не йди за багатого, а йди за щасливого (прислів’я) (Словник синонімів);

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також. Цікаві факти

• Існує поет та письменник, під псевдонімом Щасниця

• "Щасниця" відомий блог психолога із Коломиї, В. Кобилецької, про правильне виховання людей, дитячо-батьківські стосунки тощо.

• Українці у світі. НАНКЕВИЧ Андрій Андрійович /н. 21. 07. 1941, с. Дружелюбівка Солонянського р-ну Дніпропетровської обл. — + 21. 09. 1997 після автокатастрофи, Полтава; поховано?/ — укр. письменник. По закін. 1967 ф-ту журналістики Київ. ун-ту почав працювати в молодіжній газеті «Комсомолець Полтавщини», а з 1975 до останніх днів — зав. відділом, а потім заст. головного редакторра обласної газети «Зоря Полтавщини». 1966 присвоєно звання «Заслужений журналіст України». Його перу належать книжки повістей та оповідань «Червоний глуд», «Три тополі на вітрі», «Така тепла осінь», «Іронія», «ЩАСНИЦЯ».

• Вірш Ліни Костенко "Щасливиця, я маю трохи неба"

Щасливиця, я маю трохи неба і дві сосни в туманному вікні. А вже здавалось, що живого нерва, живого нерва не було в мені!

Уже душа не знала, де цей берег, уже втомилась від усіх кормиг. У громі дня, в оркестрах децибелів ми вже були як хор глухонімих.

І раптом, – Боже! – після того чаду і тарапати, рівної нулю, – я чую дощ. Він тихо плаче правду, що я когось далекого люблю.

І чую тишу. І співають птиці. Приходять люди гарні і незлі. В пахучій хмарі дощової глиці стоїть туман, як небо на землі.

Пасуться тіні вимерлих тарпанів, навшпиньках ходять сутінки і сни. Весна підніме келихи тюльпанів, – за небо вип’ю і за дві сосни!

Джерела та література

http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25860 http://uk.worldwidedictionary.org/%D1%89%D0%B0%D1%81%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D0%B9 http://www.ukrainians-world.org.ua/ukr/about/45/49/86/101/

Зовнішні посилання