Відмінності між версіями «Шпиг»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Шпиг, -га, '''''м. ''1) Шпіонъ. Черк. у. ''Шпиг сю пісню пильно слухав. ''Мкр. Н. 11. 2) Костный мозгъ. | '''Шпиг, -га, '''''м. ''1) Шпіонъ. Черк. у. ''Шпиг сю пісню пильно слухав. ''Мкр. Н. 11. 2) Костный мозгъ. | ||
[[Категорія:Шп]] | [[Категорія:Шп]] | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | + | '''Шпиг''' <br /> | |
| + | 1, а, чол., розм. Те саме, що шпигун. — ''Панове, я не шпиг. По-польськи говорю, Коли не бавмося, то з вами п'ю й курю'' (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 43); ''Моя пам'ять перебирала цілу галерею шпигів, яких я знав у багатьох городах, але не могла згадати, де й коли я бачив цього добродія'' (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 428); [Сганарель:] ''Нас викрито. Я бачив, недалечко чернець якийсь блукає... Се шпиг від інквізиції, напевне, а. може й кат з отруєним стилетом'' (Леся Українка, III, 1952, 367); <br /> | ||
| + | * ''Образно''. Моя люба! Мій розум — досвідчений шпиг, А до того ще й блазень штудерний, — Свідок фіглів твоїх і любовних інтриг (Микола Вороний, Вибр., 1959, 182); <br /> | ||
| + | * ''У порівняннях''. Я скрізь лазив, на все очима назирав, як піп, до всього уха наставляв, як шпиг... (Марко Вовчок, VI, 1956, 231).<br /> | ||
| + | 2. виг., розм. Уживається як присудок за знач. шпигати і шпигнути. ''Зразу наче і бадьоро скочив, та тілько що ноги спустив додолу, — аж мене в поперек — шпиг!'' (Панас Мирний, IV, 1955, 354). | ||
| − | |||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | <br /> | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 518.<br /> | ||
| + | Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 510. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | <br /> | ||
| + | http://sum.in.ua/s/shpygh | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 00:19, 16 червня 2021
Шпиг, -га, м. 1) Шпіонъ. Черк. у. Шпиг сю пісню пильно слухав. Мкр. Н. 11. 2) Костный мозгъ.
Сучасні словники
Шпиг
1, а, чол., розм. Те саме, що шпигун. — Панове, я не шпиг. По-польськи говорю, Коли не бавмося, то з вами п'ю й курю (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 43); Моя пам'ять перебирала цілу галерею шпигів, яких я знав у багатьох городах, але не могла згадати, де й коли я бачив цього добродія (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 428); [Сганарель:] Нас викрито. Я бачив, недалечко чернець якийсь блукає... Се шпиг від інквізиції, напевне, а. може й кат з отруєним стилетом (Леся Українка, III, 1952, 367);
- Образно. Моя люба! Мій розум — досвідчений шпиг, А до того ще й блазень штудерний, — Свідок фіглів твоїх і любовних інтриг (Микола Вороний, Вибр., 1959, 182);
- У порівняннях. Я скрізь лазив, на все очима назирав, як піп, до всього уха наставляв, як шпиг... (Марко Вовчок, VI, 1956, 231).
2. виг., розм. Уживається як присудок за знач. шпигати і шпигнути. Зразу наче і бадьоро скочив, та тілько що ноги спустив додолу, — аж мене в поперек — шпиг! (Панас Мирний, IV, 1955, 354).
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 518.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 510.
