Відмінності між версіями «Шляхта»
| Рядок 23: | Рядок 23: | ||
[[Категорія:Шл]] | [[Категорія:Шл]] | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет інформаційних технологій та управління]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет інформаційних технологій та управління]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Версія за 11:37, 13 листопада 2017
Шляхта- назва світських феодалів, поширена в Центральній Європі, особливо в Польщі і Литві у середні віки.
В XIV ст. шляхта включала тільки дрібних і середніх феодалів, з XVI ст. у неї були включені і крупні феодали - магнати. У XV - XVIII ст. на українських землях, що входили до складу Польщі і Литви, українські феодали були включені до стану шляхти. Після поділів Речі Посполитої у XVIII ст. шляхта, як правило, була зрівняна в правах із дворянством Росії, Австрії, Пруссії. (Див. Дворяни).
Шляхта, -ти, ж. Шляхта, дворянское сословіе въ Польшѣ. Було шляхта знай чваниться, день і ніч гуляє, та королем коверзує. Шевч. 130. Ум. Шляхтонька
Українські прислів’я та приказки:
Не той шляхтич у полі, який у коморі (Укр. пр., 1963, 202).
Тікай, пане-ляше, бо все що на тобі, то наше (Ном., 19; Укр. пр., 1955, 78; 1963, 202).
Посунься, пане-ляше, хай русин сяде! (Висл., 324; Укр. пр., 1955, 78; 1963, 202).
Ілюстрація:
