Відмінності між версіями «Шкодіти»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
Рядок 12: Рядок 12:
 
|}
 
|}
  
==Медіа==
 
  
==Див. також==
 
 
==Джерела та література==
 
 
==Зовнішні посилання==
 
  
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет романо-германської філології]]
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет романо-германської філології]]

Поточна версія на 20:25, 17 квітня 2024

Шкоді́ти, -ді́ю, -єш, гл. Жалѣть. Царь його шкодів. Мнж. 68. І так уже її догляда та шкодіє як ока. Драг.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ШКОДІТИ, ію, ієш, недок., діал. Жаліти. Степан вагався.. Він любив свою дочку і шкодів віддавати її; шкодіти — шкоді́ти дієслово недоконаного виду жаліти діал. Орфографічний словник української мови шкодіти — -ію, -ієш, недок., діал. Жаліти (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови шкодіти — ЖАЛІ́ТИ (відчувати жалість, співчуття до когось), ШКОДУВА́ТИ, ЖАЛКУВА́ТИ, МИ́ЛУВАТИ, ЖА́ЛУВАТИ рідше, ШКОДІ́ТИ діал. Мачуха так чужих дітей жаліє, як зимою сонце гріє (прислів'я); Усі, хто знав її, жалкували молоду... Словник синонімів української мови шкодіти — Шкоді́ти, -ді́ю, -ді́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.) шкодіти — ШКОДІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., діал. Жаліти (у 1 знач.). Степан вагався.. Він любив свою дочку і шкодів віддавати її (Л. Янов., І, 1959, 314). Словник української мови в 11 томах

Ілюстрації