Відмінності між версіями «Шкодіти»
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Man12332.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Man12332.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Версія за 20:24, 17 квітня 2024
Шкоді́ти, -ді́ю, -єш, гл. Жалѣть. Царь його шкодів. Мнж. 68. І так уже її догляда та шкодіє як ока. Драг.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ШКОДІТИ, ію, ієш, недок., діал. Жаліти. Степан вагався.. Він любив свою дочку і шкодів віддавати її; шкодіти — шкоді́ти дієслово недоконаного виду жаліти діал. Орфографічний словник української мови шкодіти — -ію, -ієш, недок., діал. Жаліти (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови шкодіти — ЖАЛІ́ТИ (відчувати жалість, співчуття до когось), ШКОДУВА́ТИ, ЖАЛКУВА́ТИ, МИ́ЛУВАТИ, ЖА́ЛУВАТИ рідше, ШКОДІ́ТИ діал. Мачуха так чужих дітей жаліє, як зимою сонце гріє (прислів'я); Усі, хто знав її, жалкували молоду... Словник синонімів української мови шкодіти — Шкоді́ти, -ді́ю, -ді́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.) шкодіти — ШКОДІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., діал. Жаліти (у 1 знач.). Степан вагався.. Він любив свою дочку і шкодів віддавати її (Л. Янов., І, 1959, 314). Словник української мови в 11 томах
Ілюстрації
| x140px | x140px | 
|
|
