Шикувати
Шикува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Строить въ ряды. Шикувати до бою військо. К. ЧР. 343.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ШИКУВАТИ 1, ую, уєш, недок., розм. Виявляти шик у чому-небудь, жити з шиком; франтити. Як підперезавсь [Омелько] поверх латаної свити, замість мотузки, жіночою червоною окрайкою, то й по сей день шикує в ній (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 477); — Навіщо це мені? — скаже бувало Віра. — Курсистці не личить шикувати, наче дамі з «бомонду» (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 115); Ішов Максим вулицями міста величаво — шикуючи празниковою одежею, обмахуючись чистенькою відпрасованою хусточкою (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 511). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 451.Коментарі (0) ШИКУВАТИ 2, ую, уєш, недок., перех. Ставити когось в ряд, шеренгу, колону і т. ін.; строїти. * Образно. Зима. На фронт, на фронт!.. А на пероні люди... Біля вагонів ми співаєм «Чумака»... І радість лоскотно бентежить наші груди... Шикують злидні нас, юнак до юнака (Володимир Сосюра, I, 1957, 260); Було колись в одній країні: сумний поет в сумній хатині рядами думи шикував (Леся Українка, I, 1951, 279); // Утворювати шеренгу, колону і т. ін. У путь, піонери, Шикуймо ряди! Прикрасимо сквери, Двори і сади (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 49); Сини сідлали коней, ясну зброю брали в руки, шикували грізні лави (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 9).
Ілюстрації
|
|
|
|
