Відмінності між версіями «Шибати»

Поточна версія на 14:47, 26 листопада 2017

Шиба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Бросать, ударять. Полом’я шиба. МВ. III. 70. Е, гемонів хріп, як уже він у ніс шиба. Харьк. г. 2) — на ко́го. Быть похожимъ на кого. Вх. Зн. 82. Шиба охо́та. Беретъ охота, хочется. Шиба охота заміж піти. Полт.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ШИБАТИ 1, аю, аєш, недок., розм. 1. перех. і неперех. Ударяти по чому-небудь, ударятися об щось; бити, битися. Спід волочка підлетів догори, середина утворила глибоку зачеревину [черево], а в ній, мов у довгій та вузькій кліті, шибала собою щука (Іван Франко, III, 1950, 336); // перен. Раптово, несподівано з'являтися (про думки, почуття). [Харитон:] Вчора зовсім було насупилося на дощ, думка шибала: ось-ось поллє, ось-ось ушкваре!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 11); По голові Семеновій шибали думки. «Невже пани такі погані, як оце про них усі кажуть — і мати, і Романко?» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 103). ♦ Кров шибає в голову кому — те саме, що Кров ударяє в голову (див. кров); Шибає охота кому, кого — дуже кортить, хочеться комусь. 2. неперех. З великою силою і швидкістю спалахувати, вихоплюватися звідкись (перев. про полум'я). Вже мати у печі запалила — дрова знов тріщать, полум'я шиба, і димно у хатці (Марко Вовчок, I, 1955, 290); // Почати сильно віяти (про вітер, запах тощо). Метелиця шибає поміж смереками і виє-скаженіє (Мирослав Ірчан, II, 1958, 223); // перен. Вибухати, вириватися (про гучний звук, крик, лемент і т. ін.); // перен. З'являтися від збудження, хвилювання. Так і чую, як краска мені шибає вгору, аж у очі наллється, да й опуститься... (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 66). ♦ Шибати в ніс — те саме, що Бити в ніс (див. бити). Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба (Словник Грінченка).

Всесвітній словник української мови (1970—1980)

БИ́ТИ (особ. і безос. - з особливою силою діяти на органи чуття людини; про запах, світло, звук і т. ін. - проникати, долинати куди-небудь), УДАРЯ́ТИ[ВДАРЯ́ТИ], ШИБА́ТИрозм. - Док.: уда́рити[вда́рити], шибну́ти. В вікна б’є проміння злива, і каштани шлють привіт (В. Сосюра). Кожен струс [машини] боляче відгукувався в пораненій нозі, біль гостро ударяв у мозок (С. Голованівський); Крізь голубий морозяний туман Трави посохлої ударив запах милий (М. Рильський); Ждуть вони, ждуть ті дівчата - не кличуть до комнат [кімнат]: хоч би швидше кликали, то не так би в голову шибало (Ганна Барвінок). ВІ́ЯТИ (про повітря - рухатися), ПОВІВА́ТИ, ДУ́ТИ, ПОДУВА́ТИ, ПОДИХА́ТИ, ПОДИ́ХУВАТИ, ДИ́ХАТИ, ПРОВІВА́ТИ, ПРОВІ́ЮВАТИ, ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, ДМУ́ХАТИ, ЗАВІВА́ТИ, ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГА́ТИ[ПОТЯ́ГУВАТИ], ВІ́ЯТИСЯрідше,ТХНУ́ТИрідше,ПРОДИХА́ТИрозм.;СТУДИ́ТИ (про холодний вітер); РВА́ТИ, БУРХА́ТИ, ШУГА́ТИ, ШИБА́ТИрозм. (сильно поривчасто). - Док.: війну́ти, повійну́ти, повіну́ти, пові́яти, поду́ти, ду́нути, поду́нути, подихну́ти, дихну́ти, прові́яти, проду́ти, дмухну́ти, заві́яти, заду́ти, потягну́ти, потягти́, рвону́ти, шугну́ти, шугону́ти, шибну́ти, шибону́ти. Вітер віє і стогне, квилить (Б. Грінченко); Легенький вітерець повівав, неначе подихував од заходу і шелестів листком (І. Нечуй-Левицький); Дме сильний, але теплий вітер (М. Коцюбинський); Падав дрібний сніжок, подував різкий вітер (А. Хижняк); Подув холодний вітер, почалися заморозки (Д. Бедзик); Теплий вітер дихав з-за Дніпра (М. Чабанівський); А там коло дверей так хороше: вітерок легенький провівав (Панас Мирний); Світило сонце, помалу продував запашний степовий вітрець (С. Васильченко); Сей-то вітер.. як дмухнув, так де і хмари подівалися (Г. Квітка-Основ’яненко); Холодний вітер тяг з півночі (Г. Коцюба); З Дніпра потягнув вітрець (Марко Вовчок); Хіба тобі [вітре] немає простору віятися попід небосклоном (Панас Мирний); На його притомлені нерви неначе тхнув свіжий, холодненький вітер (І. Нечуй-Левицький); Вітерець устиг обтрусити росу з віт, приємно продихав крізь дерева (І. Ле); Студив холодний морський вітер (І. Микитенко); Насилу на ґаночок вибралась [дівчина], так рвав вітер (А. Головко); Вітри в очеретах бурхали І Псьол стогнав і клекотав (Л. Боровиковський); Через кілька хвилин весела ватага рушила на гору. Без будь-яких перепон шугав тут вітер (А. Шиян).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання