Шестеро

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Шестеро, числ. Шестеро, шесть душъ, шесть штукъ, шесть частей. Не дуже його постреляно: голівонька на четверо, а серденько на шестеро. Чуб. V. 948.


Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ШЕ́СТЕРО, шістьох, числ. кільк., збірн. Шість (уживається з іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються в множині і можуть мати одиничне значення, а також з особовими займенниками в множині). На дворі зозуляста квочка.. водила шестеро курчат (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 47); Шестеро уланів налетіли на Остапа (Олександр Довженко, I, 1958, 264); За вікнами по вулиці пробігли, гойдаючи дугами, сани — одні, другі, треті. Аж шестеро саней (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 158); Кілька козаків вибігло на ґанок, двоє з них забігли до волості й винесли ослона, знесли й поставили на снігу біля ґанку. Потім усі так — шестеро їх — і залишились при ослоні (Андрій Головко, II, 1957, 358); Пливуть і пливуть домовини, міняються час від часу дядьки, що в мовчазній скорботі, беручись по шестеро, несуть на кістлявих своїх плечах цю нелегку, як саме горе, ношу (Олесь Гончар, II, 1959, 227).

Ілюстрації

Unknownшестеро.jpg Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання