Шапчина

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Шапчи́на, -ни, ж. Шапка, плохая шапка. Желех.

ШАПЧИ́НА, и, жін., розм. Те саме, що шапка 1, 2. Робітник був ще дуже молодий, утлий хлопець; відро було для нього тяжке, піт котився рясними краплями з-під низенької смушевої татарської шапчини на темне, мов бронзове, чоло (Леся Українка, III, 1952, 605); Шапчина з облисілого зайця не затуляє обох вух одночасно, а лише одне, і Антошик змушений час від часу натягувати шапку то на один, тона другий бік (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 348); Стоїть ожеред соломи, я прямую до нього. Він насуплений, у білій сніговій шапчині (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 16); Він аж тепер встиг розглядіти красуню.. Смугляве обличчя, облямоване чорною шапчиною пухнатого волосся, було повне жіночої приваби (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 32).