Чудо

Чудо, -да, с. Чудо, диво. Хто в світі не бував, той чуда й дива не видав. Ном. № 386. І чудами її (Божої Матери) знов Лавра збагатилась. К. МБ. II. 124. Се було на все село чудо, як він залицявся до моєї матусі. Г. Барв. 422. Михайлове чудо. Чудо арх. Михаила (6 сентября). ХС. І. 78.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЧУ́ДО, а, мн. чудеса, сер.

1. За марновірними та релігійними уявленнями — явище, нібито викликане надприродними силами, чаклунством, втручанням божої сили. Дурневі чудо, а попові хліб (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 224); [Маруся:] Що не говори, а бісова тінь гарного парубка підхопила... Це відьомське чудо! (Марко Кропивницький, I, 1958, 95); — Боже, найсвятіша діво! Я хочу все забути!.. Діво пречиста, зроби се чудо! (Леся Українка, III, 1952, 658); Хоч би раз тобі сталося чудо! Подивився б собі, припустимо, чоловік на вулицю, а по ній, погойдуючись, пливуть його воли й на подвір'я поглядають, чи нема там господаря (Михайло Стельмах, I, 1962, 570). ♦ Чудеса в решеті див. решето; Чудо природи див. природа.

2. перен. Те, що гідне великого подиву, незвичайне, дивовижне. Тільки Комуністична партія могла так сміливо дивитися в майбутнє, безмежно вірячи в сили і здатність мас творити чудеса (Ленін, Коротка біографія, 1955, 236); [Марія:] Виходить, я не помилилась, що запросила Нечипоренка? [Іван:] Його бригада просто чудеса робить! (Олександр Левада, Драми.., 1967, 305); Найбільше чудо в світі — книга. Вона об'єднує віки (Терень Масенко, Як пахне земля, 1958, 41); Нам обіцяють показати чудеса джунглів (Петро Козланюк, Подорожі, 1959, 61); // Вигук, що виражає здивування, захоплення чим-небудь. В городі скрізь вінки, вибудовані були башти, обвішані з вершечка до самого споду коралями (бо це город коралів). Словом — чудеса (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 326); // Щось надзвичайне і всесильне; те, що допомагає вийти із скрутного становища. І чим ясніше ставало, що нема ради, що не можна навіть втекти, бо нема коней, люди почали вірити в чудо. Станеться щось таке, що одверне біду (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 176); [Прісцілла:] Якби тепер нас визволило чудо з темниці сеї, я була б твоя, зовсім твоя... (Леся Українка, II, 1951, 455); // у знач. присудк. сл. Дивно. Чув [Аркадій Петрович], що його тіло приємно парує,.. а жаль до себе збуджує апетит. Такий молодий апетит і здоровий, що просто чудо! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 394); // у знач. присл. чудом (також із сл. якимсь, якимось, яким). Невідомо, незрозуміло як; дивним чином. Я витяг із сумки чудом уцілілу там коробочку пудри і мовчки подарував її сержанту Перовій (Юрій Яновський, II, 1954, 7); Орлюк вибрався з вогневого котла якимсь чудом (Олександр Довженко, I, 1958, 286); Сотню разів могла Маруся злетіти з коня і лиш незрозумілим чудом якимось утримувалася в сідлі (Гнат Хоткевич, II, 1966, 137); — Оце але! — дивувавсь Іван, — наче мені сон сниться, що вас бачу… Розкажіть хоч, яким чудом ви тут опинилися? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 378).

3. Те, що викликає загальне захоплення, вражає своїми якостями, властивостями, красою. Під кригою самодержавства виросло із надр російського народу таке чудо, як Михайло Ломоносов (Максим Рильський, IX, 1962, 146); Ольга дуже рідко бувала в оцій околиці, і саме тому цей закуток, оточений з усіх боків садами й хатами, з дзвоном-чудом посередині видавався їй особливо мальовничим (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 517); Так і нам з тобою буде, на щоках одквітне мак, і на зміну літа-чуда прийде старості зима (Володимир Сосюра, II, 1958, 154); Чудо-промінь [лазер] стає могутнім інструментом техніки, інструментом дальшого розвитку науки (Радянська Україна, 1.I 1971, 3); Наша непереможна Червона Армія вся складається зчудо-богатирів, і горе ворогові, який задумав би напасти на нас (Павло Тичина, III, 1957, 95); // Про найвищий вияв чого-небудь, яких-небудь ознак, якостей, властивостей і т. ін. — Ануте, покуримо. Славна у вас люлечка — чудо яка! (Панас Мирний, I, 1954, 335); День був чудо, що за хороший: сонечко гріло, легенький вітрець подихав, на небі ні хмариночки! (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 132); [Таня:] Вона вже на курси вступила — при консерваторії. Ви знаєте — вона співає. Та ще як співає, — чудо (Іван Кочерга, II, 1956, 27). ♦ Чудо з чудес — те, що особливо виділяється на фоні чого-небудь величного, гідного подиву. — Константинополь! Царев город! Царгород! Чудо з чудес! (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 135).

4. мн. чуда. Казкова істота; диво. Мерзенне чудо се [баба] стояло І било під двором в клепало (Іван Котляревський, I, 1952, 147). ♦ Чудо-юдо, нар.-поет. — казкове чудовисько. [Парвус:] Так варті ж ви, щоб вас пожерли змії і люті чуда-юда океану! (Леся Українка, II, 1951, 353).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 374.

"Словопедія"

УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія): ЧУДО Орфографічний словник української мови: ЧУДО Словник синонімів: ЧУДО Фразеологічний словник української мови: ЧУДО

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ЧУ́ДО, а, мн. чудеса́, с.

1. За марновірними та релігійними уявленнями — явище, нібито викликане надприродними силами, чаклунством, втручанням божої сили. Дурневі чудо, а попові хліб (Укр.. присл.., 1963, 224); [Маруся:] Що не говори, а бісова тінь гарного парубка підхопила… Це відьомське чудо! (Кроп., І, 1958, 95); — Боже, найсвятіша діво! Я хочу все забути!.. Діво пречиста, зроби се чудо! (Л. Укр., III, 1952, 658); Хоч би раз тобі сталося чудо! Подивився б собі, припустимо, чоловік на вулицю, а по ній, погойдуючись, пливуть його воли й на подвір’я поглядають, чи нема там господаря (Стельмах, І, 1962, 570).

◊ Чудеса́ в решеті́ див. решето́; Чу́до приро́ди див. приро́да.

2. перен. Те, що гідне великого подиву, незвичайне, дивовижне. Тільки Комуністична партія могла так сміливо дивитися в майбутнє, безмежно вірячи в сили і здатність має творити чудеса (Біогр. Леніна, 1955, 236); [Марія:] Виходить, я не помилилась, що запросила Нечипоренка? [Іван:] Його бригада просто чудеса робить! (Лев., Драми.., 1967, 305); Найбільше чудо в світі — книга. Вона об’єднує віки (Мас., Як пахне земля, 1958, 41); Нам обіцяють показати чудеса джунглів (Козл., Подорожі, 1959, 61); // Вигук, що виражає здивування, захоплення чим-небудь. В городі скрізь вінки, вибудовані були башти, обвішані з вершечка до самого споду коралями (бо це город коралів). Словом — чудеса (Коцюб., III, 1956, 326); // Щось надзвичайне і всесильне; те, що допомагає вийти із скрутного становища. І чим ясніше ставало, що нема ради, що не можна навіть втекти, бо нема коней, люди почали вірити в чудо. Станеться щось таке, що одверне біду (Коцюб., II, 1955, 176); [Прісцілла:] Якби тепер нас визволило чудо з темниці сеї, я була б твоя, зовсім твоя… (Л. Укр., II, 1951, 455); // у знач. присудк. сл. Дивно. Чув [Аркадій Петрович], що його тіло приємно парує,.. а жаль до себе збуджує апетит. Такий молодий апетит і здоровий, що просто чудо! (Коцюб., II, 1955, 394); // у знач. присл. чу́дом (також із сл. якимсь, якимось, яким). Невідомо, незрозуміло як; дивним чином. Я витяг із сумки чудом уцілілу там коробочку пудри і мовчки подарував її сержанту Перовій (Ю. Янов., II, 1954, 7); Орлюк вибрався з вогневого котла якимсь чудом (Довж., І, 1958, 286); Сотню разів могла Маруся злетіти з коня і лиш незрозумілим чудом якимось утримувалася в сідлі (Хотк., II, 1966, 137); — Оце але! — дивувавсь Іван,— наче мені сон сниться, що вас бачу… Розкажіть хоч, яким чудом ви тут опинилися? (Коцюб., І, 1955, 378).

3. Те, що викликає загальне захоплення, вражає своїми якостями, властивостями, красою. Під кригою самодержавства виросло із надр російського народу таке чудо, як Михайло Ломоносов (Рильський, IX, 1962, 146); Ольга дуже рідко бувала в оцій околиці, і саме тому цей закуток, оточений з усіх боків садами й хатами, з дзвоном-чудом посередині видавався їй особливо мальовничим (Вільде, Сестри.., 1958, 517); Так і нам з тобою буде, на щоках одквітне мак, і на зміну літа-чуда прийде старості зима (Сос., II, 1958, 154); Чудо-промінь [лазер] стає могутнім інструментом техніки, інструментом дальшого розвитку науки (Рад. Укр., 1.І 1971, 3); Наша непереможна Червона Армія вся складається з чудо-богатирів, і горе ворогові, який задумав би напасти на нас (Тич., III, 1957, 95); // Про найвищий вияв чого-небудь, яких-небудь ознак, якостей, властивостей і т. ін. — Ануте, покуримо. Славна у вас люлечка — чудо яка! (Мирний, І, 1954, 335); День був чудо, що за хороший: сонечко гріло, легенький вітрець подихав, на небі ні хмариночки! (Свидн., Люборацькі, 1955, 132); [Т а н я:] Вона вже на курси вступила — при консерваторії. Ви знаєте — вона співає. Та ще як співає,— чудо (Коч., II, 1956, 27).

◊ Чу́до з чуде́с — те, що особливо виділяється на фоні чого-небудь величного, гідного подиву. — Константинополь! Царев город! Царгород! Чудо з чудес! (Скл., Святослав, 1959, 135).

4. мн. чу́да. Казкова істота; диво. Мерзенне чудо се [баба] стояло і било під двором в клепало (Котл., І, 1952, 147).

◊ Чу́до-ю́до, нар.-поет. — казкове чудовисько. [Парвус:] Так варті ж ви, щоб вас пожерли змії і люті чуда-юда океану! (Л. Укр., II, 1951, 353).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 374.

«Словники України on-line»

чу́до  – іменник середнього роду, істота 

Іноземні словники

українська-англійська Словник

wonder (noun) (verb, noun) Dbnary: Wiktionary as Linguistic Linked Open Data

something that causes amazement or awe, a marvel miracle (noun) Dbnary: Wiktionary as Linguistic Linked Open Data

wonderful event attributed to supernatural powers

Cambridge Dictionary

miracle noun [ C ] uk ​ /ˈmɪr.ə.kəl/ us ​ /ˈmɪr.ə.kəl/

​

• B2 an unusual and mysterious event that is thought to have been caused by a god because it does not follow the usual laws of nature:

Jesus Christ was said to have performed miracles like turning water into wine.

• a very lucky event that is surprising and unexpected :

[ + (that) ] Looking at the state of his car, it's a miracle (that) he wasn't killed! I can't promise a miracle cure, but I think we can improve things.

• an excellent achievement in a particular area of activity :

I considered my recovery to be a miracle of modern medicine.

Ілюстрації

Більше читайте тут

з Вікіпедії

Див. також

Диво

Диво, -ва, с. 1) Диво, чудо; странное, удивительное или рѣдкое явленіе. Кілько світа, тілько й дива. Ном. № 2385. Такі дива руками його робляться. Єв. Мр. VI. 2. Таку пісню чорнобрива в степу заспівала: зілля дива наробило тополею стала. Шевч. 18. Велике диво опеньки! Ном. № 5536. Там дива такого на ярмарку, що й за тиждень не передивишся. Лебедин. у. Диво! Удивительно. Диво, що добре вбрався, коли такий багач! На диво. На диво, на удивленіе. На диво була в Череваня дочка. К. ЧР. 48. Не в диво. Не въ диковину. Твоє пиво та й не в диво, дивні мені слова твої. Лавр. 111. Дивом дивуватися. Сильно удивляться, изумляться. Драг. 3. То тогді то у городі у Лебедені царі і князі великим всі дивом дивували. Макс. (1849) 88. Тоді б кругом уста веселі піснями Бога прославляли, а чужеземниї народи великим дивом дивували. К. Псал. 294. То всі тоді козаки дивом дивували, що по якому Чорному морю, по бистрій хвилі потопали, а ні одного козака з межи війська не втеряли. Макс. (1849) 52. 2) Родъ хоровода. Грин. ІІІ. 114. Ум. Дивце. О. 1862. X. 31. (Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. — Том 1. — С. 382.)