Чудово

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Чудово- нар. Чудно, Гляньмо ж з міста вниз на Рось і на Заросся. Як же там хороше, як чудово! Левиц. І. 93. 1. Присл. до чудовий. Музика далась Настусі дуже легко, і вона швидко вивчилась чудово грати на, роялі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 228); [Олеся:] Як чудово промінь сонця позолотив осокора і хутко-хутко біжить по листях (Марко Кропивницький, II, 1958, 332); Надвечір в парку дихалось чудово (Ігор Муратов, Повість.., 1948, 4); В просторій молдуванській хаті, вистеленій різнобарвними килимами, обвішаній чудово тканими рушниками, блимає перед образом лампадка (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 228).

Словник української мови

Чудово- 2. у знач. присудк. сл. Про захоплюючу навколишню красу. Гляньмо ж з міста наниз, на Рось і на Заросся. Як же там хороше, як чудово! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 51); Звичайно, замість того щоб длубатися в цій важкій австрійській землі, хлопець волів би краще.. гайнути лісом, що, брунькуючи, виструнчився поблизу. Як там, напевне, чудово! (Олесь Гончар, III, 1959, 390); // Уживається для вираження задоволення, захоплення чим-небудь; прекрасно. — Як живете? — Чудово (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 425); — Я досконало володію французькою мовою. — О, це чудово! (Андрій Головко, II, 1957, 483).

Джерела

  • [<a href="http://hrinchenko.com//slovar/znachenie-slova/65165-chudovo.html" title="ЧУДОВО. Словник української мови Б.Грінченка.">ЧУДОВО. Словник української мови Б.Грінченка.</a> Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.

Том 4, ст. 476. ]

Ілюстрації