Чорнити

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

ЧОРНИТИ, ню, яйш, недок., перех.

1. Робити що-небудь чорним (у 1—3 знач.); забарвлювати в чорний колір. А над усім той дим, той легкий дим, .. п'є кров з лиця і гасить людський погляд, обличчя білить і чорнить одежу, і барви всі рівняє сивизною (Леся Українка, I, 1951, 236); Без спочинку здригається і стогне земля, і пожежі застилають обрій димами, чорнять половину неба (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 533).

2. перен. Ганьбити, знеславлювати кого-, що-небудь. Якби сам був білий, то б не чорнив другого (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 191); — Не від сьогодні знаю, що лихі язики чорнять мене буцімто я заробляю гроші якимсь нечесним способом (Іван Франко, VI, 1951, 383).

3. Покривати черню (у 1 знач.); воронувати.