Чоник
Чоник, -ка, м. = Човник 2. МУЕ. ІІІ. 25.
Сучасні словники
ЧО́ВНИК, а, чол.
1. Зменш. до човен. Легенький човник черкнувся об зелений берег (Нечуй-Левицький, III, 1956, 327); Тихо погойдувався крихітний, на одну людину, човник, і очерети своїм шарудінням присипляли воду (Михайло Стельмах, II, 1962, 145); Шевченко годинами бавився з ними. Він малював їм різних тварин, робив паперові млинки, які крутилися, коли діти бігали з ними по кімнаті, та паперові човники, щоб пускати їх в струмочки розталого снігу (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 478); * У порівняннях. У сонячнім просторі щебечуть ластівки. Як човники на морі, вгорі пливуть хмарки (Наталя Забіла, У .. світ, 1960, 57); Із-за панського саду срібним човником виринув на небо місяць, а кругом його золота перезва зірок (Степан Васильченко, I, 1959, 193); // у знач. присл. човником. Як човен.
2. текст. Деталь у ткацькому верстаті з намотаною на шпульку пряжею для прокладання утокової нитки. От і роблю я. Застукала ляда; Бігає човник відтіль і відсіль... Човник і ляда — ткачеві порада; Берди і цівки — ви хліб мій і сіль! (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 104); Вона підійшла до верстата.. Сіла, взяла в руки човник, і пішов він блукати, тягнучи за собою нитку (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 348); * У порівняннях. Роман йшов і розважав щось; думки снувалися по його голові, як човник поміж основою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 109).
3. Деталь у швейній машині з двонитковим швом, яка подає нижню нитку.
4. бот. Назва двох нижніх суміжних пелюсток у квітках деяких рослин, які часто зростаються між собою. Квітка [гороху] складається з п'яти пелюсток: верхньої — прапорця, двох бокових — весел, або крил, і двох нижніх, що утворюють так званий човник (Зернові бобові культури, 1956, 14).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 347.
Ілюстрації
|
|
|
Іншими мовами
shuttle
