Човенце
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:47, 29 листопада 2022; Vbhorobets.fomd22 (обговорення • внесок)
Чове́нце, -ця, с. Ум. отъ човно.
Зміст
Сучасні словники
ЧОВЕ́НЦЕ, я, сер. Зменш.-пестл. до човен. З тихим плескотом на берег Рине хвилечка перлиста; Править хтось малим човенцем, — В'ється стежечка злотиста (Леся Українка, I, 1951, 64); * У порівняннях. Місяць над полем Човенцем плава (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 278). Жартома між двома очами-озерцями, мов човенце хистке, гойдалось сонце. КОЛО РІЧКИ, КОЛО БРОДУ, ТАМ СТОЇТЬ ХАТИНА
А тимчасом козаченько
Переплине річку.
Переплине він річеньку, Човенце прив’яже, Уклониться дівчиноньці, «Добривечір» скаже. Уклониться дівчиноньці, «Добривечір» скаже...
Сідає в човенце,
Стиснув руку, махнув веслом:
«Прощай, моє серце!»
Стиснув руку, махнув веслом:
«Прощай, моє серце!»
Ілюстрації
|
|
|
|
