Чесати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:56, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Чеса́ти, -шу́, -шеш, гл. 1) Чесать. Чеше косу. Шевч. 19. Чеше, як мачуха. Ном. № 9382. 2) Итти, бѣжать. Куди, дівчата, чешете? Мир. Пов. І. 144. Чоботи в руках несеш, а до мене босий чешеш. Чуб. V. 1125. 3) Бить, рубить. Явтух Рябка все знай по жижках чеше. Г.-Арт. (О. 1861. III. 82). Мечсамобієць чесав уже його військо. Грин. І. 187.
