Відмінності між версіями «Черевко»
(Створена сторінка: '''Черевко́, -ка, '''''с. ''Ум. отъ '''черево. ''' Категорія:Че) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Черевко́, -ка, '''''с. ''Ум. отъ '''черево. ''' | '''Черевко́, -ка, '''''с. ''Ум. отъ '''черево. ''' | ||
[[Категорія:Че]] | [[Категорія:Че]] | ||
| + | Зменшувально-пестлива форма слова "Черево"- живіт. | ||
| + | ЧЕ́РЕВО - середній рід. Те саме, що і живіт | ||
| + | 1. Бідний з праці аж рветься, а багатому черево дметься (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 115); | ||
| + | влей Потік у черево чернече! (Тарас Шевченко, II, 1963, 400); | ||
| + | Коні по черево грузли в снігу (Іван Микитенко, II, 1957, 282); | ||
| + | // розм. Великий живіт. — Наїв черево на чужому горі, ще й співає (Михайло Стельмах, I, 1962, 51); | ||
| + | Невістка з довгастим личком підлітка, що витягнувся надміру, але вже з черевом перед собою, водить за свекрухою запитливими очима (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 241). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | 2. перен., розм. Порожниста внутрішня частина вагона, кузова машини, печі, приміщення і т. ін. Гуркотіли валки червоних вагонів, що взяли розгін з усіх кінців республіки, навантаживши своє черево рудою, вугіллям, залізом (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 52); | ||
| + | В щілині окопу на глинистім дні, Під черевом танка на розпалі бою, Ми мовчки лежали, живі лиш злобою, Не ївши три дні і не пивши три дні (Леонід Первомайський, I, 1958, 336). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 303. | ||
Поточна версія на 12:41, 21 грудня 2020
Черевко́, -ка, с. Ум. отъ черево. Зменшувально-пестлива форма слова "Черево"- живіт. ЧЕ́РЕВО - середній рід. Те саме, що і живіт 1. Бідний з праці аж рветься, а багатому черево дметься (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 115); влей Потік у черево чернече! (Тарас Шевченко, II, 1963, 400); Коні по черево грузли в снігу (Іван Микитенко, II, 1957, 282); // розм. Великий живіт. — Наїв черево на чужому горі, ще й співає (Михайло Стельмах, I, 1962, 51); Невістка з довгастим личком підлітка, що витягнувся надміру, але вже з черевом перед собою, водить за свекрухою запитливими очима (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 241).
2. перен., розм. Порожниста внутрішня частина вагона, кузова машини, печі, приміщення і т. ін. Гуркотіли валки червоних вагонів, що взяли розгін з усіх кінців республіки, навантаживши своє черево рудою, вугіллям, залізом (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 52);
В щілині окопу на глинистім дні, Під черевом танка на розпалі бою, Ми мовчки лежали, живі лиш злобою, Не ївши три дні і не пивши три дні (Леонід Первомайський, I, 1958, 336).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 303.
