Відмінності між версіями «Ченець»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 2: Рядок 2:
 
[[Категорія:Че]]
 
[[Категорія:Че]]
  
  '''ЧЕРНЕ́ЦЬ''', ченця, діал. черця, мн. ченці, діал. черці. Член релігійної громади, який прийняв постриг і дав обітницю вести аскетичне життя відповідно до монастирського статуту; монах. Бере письмо святе в руки, Голосно читає... А думкою чернець старий Далеко літає (Тарас Шевченко, II, 1963, 55); — Ченці звали мене у монастир, бо я таки й письменний собі трошки (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 56); По привітаннях і благословенствах начальниця запитала побожного черця: відки він, чи справді з Тебаїди? (Іван Франко, IV, 1950, 153);  * У порівняннях. Мій боже милий! що за ліс! Якого нема тут дерева! ..Інше, зламане хуртиною [хуртовиною] і опалене блискавкою, стоїть собі край дороги, як чернець; там трухлявий пень схилився, як той старець з торбою (Олекса Стороженко, I, 1957, 76);
+
'''ЧЕРНЕ́ЦЬ''', ченця, діал. черця, мн. ченці, діал. черці. Член релігійної громади, який прийняв постриг і дав обітницю вести аскетичне життя відповідно до монастирського статуту; монах. Бере письмо святе в руки, Голосно читає... А думкою чернець старий Далеко літає (Тарас Шевченко, II, 1963, 55); — Ченці звали мене у монастир, бо я таки й письменний собі трошки (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 56); По привітаннях і благословенствах начальниця запитала побожного черця: відки він, чи справді з Тебаїди? (Іван Франко, IV, 1950, 153);  * У порівняннях. Мій боже милий! що за ліс! Якого нема тут дерева! ..Інше, зламане хуртиною [хуртовиною] і опалене блискавкою, стоїть собі край дороги, як чернець; там трухлявий пень схилився, як той старець з торбою (Олекса Стороженко, I, 1957, 76);
 
//  перен., розм. Про людину (перев. чоловіка), яка живе самітно, аскетичним життям. Одразу задзвеніло в ушах, задзвеніло ясно, як тоді колись уночі несподівано у вікно, в мою кімнату: — Ви оце не спали іще, книжник і чернець?.. (Степан Васильченко, II, 1959, 71).
 
//  перен., розм. Про людину (перев. чоловіка), яка живе самітно, аскетичним життям. Одразу задзвеніло в ушах, задзвеніло ясно, як тоді колись уночі несподівано у вікно, в мою кімнату: — Ви оце не спали іще, книжник і чернець?.. (Степан Васильченко, II, 1959, 71).
 
  Іти (піти, постригатися, постригтися) в ченці — ставати ченцем, іти в монастир. — Ну, братіку! Не журися: скоро вже тобі буде воля іти у ченці, — стала казати панна Олена (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 206); — Візьміть мене хоч служкою... — Іди в ченці постригайся — ченцем будеш (Марко Вовчок, VI, 1956, 254); Один із них... Павло... так той аж в монастир Пішов, до Києва, той у ченці постригся (Метлинський і Костомаров, Тв., 1906, 37).
 
  Іти (піти, постригатися, постригтися) в ченці — ставати ченцем, іти в монастир. — Ну, братіку! Не журися: скоро вже тобі буде воля іти у ченці, — стала казати панна Олена (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 206); — Візьміть мене хоч служкою... — Іди в ченці постригайся — ченцем будеш (Марко Вовчок, VI, 1956, 254); Один із них... Павло... так той аж в монастир Пішов, до Києва, той у ченці постригся (Метлинський і Костомаров, Тв., 1906, 37).
  
         МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ
+
         '''МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ'''
 
Ченці мешкають у монастирях, пустелях, лаврах. Священики в чернецтві — чорне священство. На відміну від одружених священиків — білого священства.
 
Ченці мешкають у монастирях, пустелях, лаврах. Священики в чернецтві — чорне священство. На відміну від одружених священиків — білого священства.
  
         ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНУ
+
         '''ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНУ'''
 
Чернець і священик — два різні поняття. Синонімом слова «чернець» виступає також старослов'янське слово чоловічого роду «инокъ» («инока», «рос. инокиня» жіночого роду; «иночество» множина). Від інших відмінна людина, «інший» (один єдиний, відособлений, відлюдник); «инокий» (інакше повинен вести своє життя, відрізняючись від світської поведінки). У найзагальнішому сенсі — людина, яка веде самотнє життя і, отже, свідомо обмежує себе з певною метою, наприклад, щоб досягти певного розвитку (просвітлення). У християнстві першими ченцями були люди, які хотіли вести більш благочестивий спосіб життя у порівнянні з іншими людьми, і заради цього полишали світське життя, усамітнювалися. З часом вони стали об'єднуватися у монастирі — спільноти ченців.
 
Чернець і священик — два різні поняття. Синонімом слова «чернець» виступає також старослов'янське слово чоловічого роду «инокъ» («инока», «рос. инокиня» жіночого роду; «иночество» множина). Від інших відмінна людина, «інший» (один єдиний, відособлений, відлюдник); «инокий» (інакше повинен вести своє життя, відрізняючись від світської поведінки). У найзагальнішому сенсі — людина, яка веде самотнє життя і, отже, свідомо обмежує себе з певною метою, наприклад, щоб досягти певного розвитку (просвітлення). У християнстві першими ченцями були люди, які хотіли вести більш благочестивий спосіб життя у порівнянні з іншими людьми, і заради цього полишали світське життя, усамітнювалися. З часом вони стали об'єднуватися у монастирі — спільноти ченців.
  
         ІНСТИТУТ ЧЕРНЕЦТВА В РІЗНИХ КОНФЕСІЯХ
+
         '''ІНСТИТУТ ЧЕРНЕЦТВА В РІЗНИХ КОНФЕСІЯХ'''
 
Інститут чернецтва характерний для католицького і православного християнства, індуїзму та буддизму. Іноді до ченців зараховують і дервішів Ісламу — але це спірне, оскільки схожість чисто зовнішня, бо дервіші могли одружитися, мали власні будинки і жили своїм власним життям. З'явилися ченці всередині I тисячоліття до нашої ери в буддизмі. З III століття нашої ери чернецтво з'явилося і в християнстві з Сирії та Єгипті як форма втілення аскетичного ідеалу, яке є відображенням дуалістичного світорозуміння, в протиставленні духа і тіла, добра і зла. Ченців немає тільки в протестантизмі.
 
Інститут чернецтва характерний для католицького і православного християнства, індуїзму та буддизму. Іноді до ченців зараховують і дервішів Ісламу — але це спірне, оскільки схожість чисто зовнішня, бо дервіші могли одружитися, мали власні будинки і жили своїм власним життям. З'явилися ченці всередині I тисячоліття до нашої ери в буддизмі. З III століття нашої ери чернецтво з'явилося і в християнстві з Сирії та Єгипті як форма втілення аскетичного ідеалу, яке є відображенням дуалістичного світорозуміння, в протиставленні духа і тіла, добра і зла. Ченців немає тільки в протестантизмі.
  
         ЗАСНОВНИКИ ЧЕРНЕЦТВА
+
         '''ЗАСНОВНИКИ ЧЕРНЕЦТВА'''
 
Традиція вважає засновниками християнського чернецтва єгипетських подвижників святих Антонія Великого і Пахомія Великого. На Русі засновниками чернецтва вважають преподобних Антонія і Феодосія Печерських, які створили в XI ст. Києво-Печерський монастир. Формування чернецтва Київської Русі відбувалося під впливом вчення ченців Василя Великого (Василіяни) і Феодора Студита (Студити), що безперечно вплинуло на подальший розвиток християнства сучасних Білорусі, України та Росії.
 
Традиція вважає засновниками християнського чернецтва єгипетських подвижників святих Антонія Великого і Пахомія Великого. На Русі засновниками чернецтва вважають преподобних Антонія і Феодосія Печерських, які створили в XI ст. Києво-Печерський монастир. Формування чернецтва Київської Русі відбувалося під впливом вчення ченців Василя Великого (Василіяни) і Феодора Студита (Студити), що безперечно вплинуло на подальший розвиток християнства сучасних Білорусі, України та Росії.
  
         ВИМОГИ ДО ЧЕНЦЯ
+
         '''ВИМОГИ ДО ЧЕНЦЯ'''
 
Чернець приймає обітниці «безсрібності» (відмова від особистої власності), цнотливості (безшлюбності), слухняності (абсолютного підпорядкування Статуту і монастирській владі, повної відмови від власної волі). Ченці одного монастиря називаються братією і мають три ступені: рясофор, малосхимник, великосхимник. Одяг у православних ченців чорний — символ відмови від світського і скорботи. Прийняття у чернецтво відбувається в урочистому обряді (Чині) постригу. З чернецтва формується вище керівництво Церкви — єпископат.  
 
Чернець приймає обітниці «безсрібності» (відмова від особистої власності), цнотливості (безшлюбності), слухняності (абсолютного підпорядкування Статуту і монастирській владі, повної відмови від власної волі). Ченці одного монастиря називаються братією і мають три ступені: рясофор, малосхимник, великосхимник. Одяг у православних ченців чорний — символ відмови від світського і скорботи. Прийняття у чернецтво відбувається в урочистому обряді (Чині) постригу. З чернецтва формується вище керівництво Церкви — єпископат.  
 
   
 
   

Версія за 11:09, 18 листопада 2019

Чене́ць, -нця, м. = Чернець. Роспроклятий ченець, що видумав чіпець. Грин. III. 461.

ЧЕРНЕ́ЦЬ, ченця, діал. черця, мн. ченці, діал. черці. Член релігійної громади, який прийняв постриг і дав обітницю вести аскетичне життя відповідно до монастирського статуту; монах. Бере письмо святе в руки, Голосно читає... А думкою чернець старий Далеко літає (Тарас Шевченко, II, 1963, 55); — Ченці звали мене у монастир, бо я таки й письменний собі трошки (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 56); По привітаннях і благословенствах начальниця запитала побожного черця: відки він, чи справді з Тебаїди? (Іван Франко, IV, 1950, 153); * У порівняннях. Мій боже милий! що за ліс! Якого нема тут дерева! ..Інше, зламане хуртиною [хуртовиною] і опалене блискавкою, стоїть собі край дороги, як чернець; там трухлявий пень схилився, як той старець з торбою (Олекса Стороженко, I, 1957, 76); // перен., розм. Про людину (перев. чоловіка), яка живе самітно, аскетичним життям. Одразу задзвеніло в ушах, задзвеніло ясно, як тоді колись уночі несподівано у вікно, в мою кімнату: — Ви оце не спали іще, книжник і чернець?.. (Степан Васильченко, II, 1959, 71).

Іти (піти, постригатися, постригтися) в ченці — ставати ченцем, іти в монастир. — Ну, братіку! Не журися: скоро вже тобі буде воля іти у ченці, — стала казати панна Олена (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 206); — Візьміть мене хоч служкою... — Іди в ченці постригайся — ченцем будеш (Марко Вовчок, VI, 1956, 254); Один із них... Павло... так той аж в монастир Пішов, до Києва, той у ченці постригся (Метлинський і Костомаров, Тв., 1906, 37).
       МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ

Ченці мешкають у монастирях, пустелях, лаврах. Священики в чернецтві — чорне священство. На відміну від одружених священиків — білого священства.

       ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНУ

Чернець і священик — два різні поняття. Синонімом слова «чернець» виступає також старослов'янське слово чоловічого роду «инокъ» («инока», «рос. инокиня» жіночого роду; «иночество» множина). Від інших відмінна людина, «інший» (один єдиний, відособлений, відлюдник); «инокий» (інакше повинен вести своє життя, відрізняючись від світської поведінки). У найзагальнішому сенсі — людина, яка веде самотнє життя і, отже, свідомо обмежує себе з певною метою, наприклад, щоб досягти певного розвитку (просвітлення). У християнстві першими ченцями були люди, які хотіли вести більш благочестивий спосіб життя у порівнянні з іншими людьми, і заради цього полишали світське життя, усамітнювалися. З часом вони стали об'єднуватися у монастирі — спільноти ченців.

        ІНСТИТУТ ЧЕРНЕЦТВА В РІЗНИХ КОНФЕСІЯХ

Інститут чернецтва характерний для католицького і православного християнства, індуїзму та буддизму. Іноді до ченців зараховують і дервішів Ісламу — але це спірне, оскільки схожість чисто зовнішня, бо дервіші могли одружитися, мали власні будинки і жили своїм власним життям. З'явилися ченці всередині I тисячоліття до нашої ери в буддизмі. З III століття нашої ери чернецтво з'явилося і в християнстві з Сирії та Єгипті як форма втілення аскетичного ідеалу, яке є відображенням дуалістичного світорозуміння, в протиставленні духа і тіла, добра і зла. Ченців немає тільки в протестантизмі.

        ЗАСНОВНИКИ ЧЕРНЕЦТВА

Традиція вважає засновниками християнського чернецтва єгипетських подвижників святих Антонія Великого і Пахомія Великого. На Русі засновниками чернецтва вважають преподобних Антонія і Феодосія Печерських, які створили в XI ст. Києво-Печерський монастир. Формування чернецтва Київської Русі відбувалося під впливом вчення ченців Василя Великого (Василіяни) і Феодора Студита (Студити), що безперечно вплинуло на подальший розвиток християнства сучасних Білорусі, України та Росії.

        ВИМОГИ ДО ЧЕНЦЯ

Чернець приймає обітниці «безсрібності» (відмова від особистої власності), цнотливості (безшлюбності), слухняності (абсолютного підпорядкування Статуту і монастирській владі, повної відмови від власної волі). Ченці одного монастиря називаються братією і мають три ступені: рясофор, малосхимник, великосхимник. Одяг у православних ченців чорний — символ відмови від світського і скорботи. Прийняття у чернецтво відбувається в урочистому обряді (Чині) постригу. З чернецтва формується вище керівництво Церкви — єпископат.

Завдання особистого порятунку душі зливалося у ченців із загальноцерковним завданнями (і соціальними). Відхід ченців від світського, відмова від цінностей світського життя, прийняття тимчасових або постійних обітниць цнотливості, жебрацтва і слухняності поєднувалися з прагненням впливати на світ своїм прикладом (і проповіддю). У Західній Європі чернецтво поширилося з IV століття. Популярністю користувалися бенедиктинці. Клюнійська реформа у X—XI століттях зміцнила зв'язок чернецтва з папством, сприяла посиленню папської влади. І значною мірою підпорядкувала життя і діяльність католицького духовенства принципам чернецтва. Злиття ідей чернецтва з місією кліру втілилася в інституті статутних каноніків (canonici regolari), які поєднували священицький стан з прийняттям чернечих обітів. Найважливішим напрямком в Католицькій Церкві стали з XIII ст. жебручі Ордени, які займали панівне становище до початку Контрреформації. Їх відтіснили єзуїти і різні чернечі конгрегації. У сучасному світі налічується 213917 католицьких ченців, з них 149176 ченці в Священстві, і 908158 черниць різних чернечих об'єднань.

Ченцем не можна назвати будь-якого чоловіка (і будь-яку жінку), які, маючи фізичну і психічну можливість вступати у шлюб та статеві стосунки, заводити сім'ю і дітей, які не роблять цього, виходячи з якихось міркувань, або через хвороби. Наприклад, в католицькому християнстві ченці письмово присягають і складають обітницю не тільки пов'язану з зазначеним вище обмеженням. Перед тим беруть благословення від батьків, рекомендацію парафіяльних священиків, екзаменують покликання до чернецького стану тощо. Згадані обмеження справжніх ченців є елементом їхнього життя, але не метою. Ченці намагаються вести ангелоподібний спосіб життя, свідчити про Небо, живучи в тілі на Землі.