Версія за 22:06, 3 грудня 2016

Словник Грінченка

Челядь, -ди и -ді, ж. 1) Молодежь, молодые люди и дѣвушки. Рудч. Чп. 256. А Наталя за всю челядь славилась красою. Мкр. Н. 4. Ходити між челядь. Бывать въ собранія молодежи. Мил. 171. На свадьбѣ челядь — это участники свадьбы изъ молодежи. Брязнули ложечками ще й тарілочками: Марусина челядь сідає вечерять. МУЕ. І. 135. (Полт.). 2) Женщины (дѣвушки и замужнія). Шух. І. 31. Въ томъ-же значеніи употребляется: біла челядь. Коли турки воювали, білу челядь забірали. АД. І. 86. Ні в чім буде між білу челядь піти погуляти. АД. І. 109. 3) Слуги, прислуга, домочадцы. Раз поїхав той князь на полювання, да й одбивсь у пущі од своєї челяди. К. Оп. 7. Попівський хліб роспірає челяді бік. Ном. № 10337. Дворова челядь. Стор. Ум. Челя́дка, челя́донька, челядочка. А за сим словом бувай же здорова, не сама собою, з отцем і маткою, із своєю челядкою. Чуб. III. 299. Усю челядоньку порозбужала. Мет. 242. Була челядонька, та вся заміж вийшла. Грин. III. 174.

Cучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

{http://sum.in.ua/s/cheljadj} ЧЕ́ЛЯДЬ, і, жін., збірн. 1. іст. Населення феодальної вотчини у давньоруській державі, що перебувало в різних формах залежності від феодала (холопи, закупи, смерди та ін.). Усі категорії залежного від вотчинника населення в джерелах називають челяддю (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 448); Челядь, мабуть, прислужувала феодалу і його сім'ї у побуті, працювала у різних господарських службах, що концентрувалися у дворі, наглядала за роботами у господарстві та ін. (Археологія, VIII, 1953, 24). 2. іст. Дворові люди, що жили й працювали в поміщицькій садибі, панська прислуга. Будували кухні, комори, сараї, стайню. Не тільки треба панам десь жити, — треба десь челядь містити (Панас Мирний, I, 1949, 194); На подвір'ї о. Хведора стояла.. проста, здорова хата для челяді (Нечуй-Левицький, I, 1956, 145); — Самі зібралися, щоб у жнива бастувати. То мені треба було побігти в панський двір скликати челядь та й тих, які в лісі працюють (Михайло Стельмах, I, 1962, 550); // Люди, які займали невисоке службове або громадське становище. — Щоб отеє я, будучи паном на всю губу, не знайшов собі ліпшої компанії над запорозьку челядь!(Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 124); Гвардійці в своїх мальовничих мундирах, реміснича челядь у полотняних куртках і фартухах, з засуканими рукавами стояли в рядах, зі зброєю в руці (Іван Франко, VI, 1951, 156); // Слуги взагалі; прислужники. Якось їх, клятих [ксьондзів], і до мене Вночі на хутір занесло. А з ними челядь їх скажена Та ще драгуни... (Тарас Шевченко, II, 1963, 257); Русь! Що він знав про неї!? Він знав дуже багато і, виходить, дуже мало. Він знав її царів і лукаву челядь царської псарні (Михайло Стельмах, I, 1962, 617). 3. заст., діал. Молодь. А на нашій та вулиці Насипано жита, От як вийде челядь гулять. — Так як перемита (Українські народні пісні, 1, 1964, 28); На одшибі од села було ігрище, челядь гомоніла, співала, сміялась (Марко Вовчок, VI, 1956, 229); Челядь гуляв на майдані; старі гомонять під ворітьми, а в Маланки звичайні гості — думи(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 13); — Доню, глянь краще: весна розцвітається. — Соме твоя це пора, Онде вся челядь твоя дожидається, Кинь мене — я вже стара(Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 286); // Весільні гості молодої. Марусина челядь сідає вечерять (Словник Грінченка). 4. заст. Жінки, дівчата. — Скоріше, Христе, одягайся; уже наша челядь у зборі! — Куди се? — пита Пріська. — Колядувати, мамо (Панас Мирний, III, 1954, 34). Біла челядь — жінки (дівчата і заміжні). Поли турки воювали, білу челядь забирали(Думи та історичні пісні, 1941, 173); Ні в чім буде між білу челядь піти погуляти(Словник Грінченка). 5. діал. Члени однієї родини. [Рябина:] Та що, жінка в церкві з усею челяддю, нікуди мені дітися, бо хату замкнула, і ключ з собою взяла (Іван Франко, IX, 1952, 411); Для того ця служба в панотця була для Івана дуже догідна, бо не міг ніде інде стільки заробити, аби вигодувати таку челядь (Лесь Мартович. Тв., 1954, 227).]

"Словопедія"

ЧЕЛЯДЬ зб. З. молодь, (члени родини) посімейство, ІСТ. не шляхта, (у поміщика) дворові кріпаки, двораки, слуги, прислужники, попихачі]

УКРЛІТ.ORG_Cловник

че́лядь — 1) населення феодальної вотчини у Давньоруській державі, що перебувало в різних формах залежності від феодала (холопи, закупи, смерди та ін.); 2) дворові люди, що жили й працювали в поміщицькій садибі, панська прислуга. Попівський хліб розпира челяді бік (М. Номис); 3) стара народна назва молоді, а також на весіллі — його учасників. А Наталя на всю челядь славилась красою (М. Макаровський); Брязнули ложечками ще й тарілочками: Марусина челядь сідає вечеряти (Словник Грінченка); у сполученні: бі́ла че́лядь — стара назва жінок і дівчат.]==

«Словники України on-line»

че́лядь – іменник жіночого роду

Іноземні словники

українська-англійська Словник

Челядь menial (adjv); servant (noun)]

Словари и энциклопедии на Академике

челядь -і, ж., збірн. 1) іст. Населення феодальної вотчини у давній Русі, що перебувало в різних формах залежності від феодала(холопи, закупи, смерди та ін.). 2) іст. Дворові люди, що жили й працювали в поміщицькій садибі, панська прислуга. || Люди, які посідалиневисоке службове або громадське становище. || Слуги взагалі; прислужники. 3) заст., діал. Молодь. || Весільні гості молодої. 4) заст. Жінки, дівчата. 5) діал. Члени однієї родини. 6) зневажл. Попихачі, холуї.

Ілюстрації

{ | | |}