Чвирк
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:15, 25 листопада 2017; Msshvetsova.im17 (обговорення • внесок)
Чви́рк, -ка, м. Остатокъ послѣ перегонки спирту. Котл. Ен. Слов. 30. Тогді від мене візьмеш чвирк, — тогда я тебѣ ничего не дамъ. Котл. Ен. І. 9. ЧВИРК, виг., розм. Уживається як присудок за знач. чвиркати і чвиркнути. На грядках часом іще позалишались баклажани, великі, червоні, аж горять. Станеш на нього чоботом, а він тільки — чвиркі (Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 23).
