Чаєня
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:21, 2 жовтня 2018; Yvchervatiuk.ij18 (обговорення • внесок)
Чаєня, -няти, с. Птенецъ пигалицы. Чаєчку загнали, чаєнят забрали. Рудч. Чп. 88. Ум. Чаєнятко.
Зміст
Сучасні словники
1. Пташа чайки. Ой ішли чумаки, весело співали І чаєчку ізігнали, чаєнят забрали (Народна лірика, 1956, 75); Крайнюк гірко примружує очі і заздро позирає на одиноку чайку, що голосно квилить і падає до води, мов когось шукає і не знаходить.. Наче чаєнят своїх десь розгубила (Василь Кучер, Голод, 1961, 194). 2. розм. Пестливе називання дитини (перев. при звертанні). [Ївдя:] Як же ся мають мої чаєнята, мої кралечки мальовані? Чи ж живенькі вони, здоровенькі?
Ілюстрації
|
|
