Чара

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Чара, -ри, ж. Большая рюмка. Гостю налив чару, а сам випив пару. Ном. № 11564.


ЧА́РА, и, ж. 1. Старовинна посудина для пиття вина. Княжі слуги брязкотіли уполовниками, бігаючи між столами й наливаючи чари вином і медом. 2. перен. Про міру радощів чи горя, що випадає на долю людини. [Тетяна (бере другий келих і подає Свічці):] Здорові пийте, діточки, нехай Солодка й повна буде ваша чара (Коч., Свіч. весілля, 1951, 197). Ча́ра [терпі́ння] перепо́внилася.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 268. 

ЧАРА — старовинна посудина для пиття вина; також заздоровна чарка. Гостю налив чару, а сам випив пару (М. Номис); Кришталева чара, срібнеє дно, пити чи не пити — все одно (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 634.

ЧАРА — польський дворянський герб

Wikipedia.org