Ціляти

ЦІЛЯТИ, яю, яєш, недок., розм. Те саме, що цілити. [Іван:] Дивлюсь, турчин із-за куща ціляє прямо в мене (Марко Кропивницький, I, 1958, 111); Вова, зацікавившись якоюсь пташкою і вирячивши оченята, увесь скулився, наче готувався плигнути, ціляв у неї камінцями (Микола Трублаїні, I, 1955, 102); — Як почнуть артпідготовку — кожна батарея знає, по якому [доту] їй ціляти (Олесь Гончар, III, 1959, 33); — Як був собі чоловік Трандита, та була в його сіра мужицька свита.. — Ха-ха-ха! — зареготався дехто, зрозумівши, куди це Васюта ціляє (Борис Грінченко, II, 1963, 470); — Голос — це моя ахіллесова п'ята, Анно, найвразливіше місце в моєму самолюбстві, в яке вільно кожному ціляти (Петро Колесник, Терен.., 1959, 247).