Цівка
Зміст
Словник Грінченка
Цівка, -ки, ж. 1) Стволъ дерева. Обчухрав гілля, тільки цівка зосталась. Увесь дуб почорнів од диму, кругом цівки роскидалися головешки. Стор. М. Пр. 105 2) = Ціва 1. Черк. у. 3) Шпулька для наматыванія нитокъ (въ ткацкомъ челнокѣ, самопрялкѣ, шпулері и пр.). Шух. І. 257, 258. МУЕ. ІІІ. 14, 15. Вас. 166, 167. См. Ціва 2. Щукариба сукно ткала, а ракнеборак цівки сукав. Мет. 312. 4) Трубка. Вас. 205. У пневматичної машини дві цівки або дудки. Ком. II. 72. 5) Ружейный стволъ. Шух. І. 284. МУЕ. І. 229. 6) Дымовая труба. Угор. 7) Трубчатая кость въ ногѣ животныхъ: верхня цівка — выше колѣна, нижня цівка — ниже колѣна. Богод. у. 8) Плечевая кость. Конст. у. 9) Часть олійниці. См. Шух. І. 163. 10) мн. цівки. Родъ ловушки для звѣрей: веревочныя петая, при которыхъ остальная часть веревки скрыта въ дерев. трубкѣ, чтобы пойманный звѣрь не могъ перегрызть веревки (Кубань). О. 1862. ІІ. 62. 11) Струя. Левиц. I. 294. Котл. Ен. IV. 20. Дощ іде, як відром Ілле, а зо стріх біжить, як цівкою. Ном. № 572. Кров цівкою б’є. Добре цівкою смикнув. (О сильно пьяномъ). Ном. № 11752. Ум. Ці́вочка. Пішла за ткачика цівочки сукати. Гол.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЦІ́ВКА, и, жін.
1. Тонкий струмінь води або якої-небудь рідини. Держачи чайник трьома пальцями і підіймаючи його високо над стаканами, вона розтягувала золоту, пахучу цівку чаю, ніби гралася своєю роботою (Нечуй-Левицький, I, 1956, 200); Зазолотилась на світлі тонюсінька цівка олії — полилася з тоненької шийки в капусту (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 30); З рипінням в'їжджала схилом мису водовозна діжка, розхлюпуючи кришталеві цівки води (Зінаїда Тулуб, 13 стену.., 1964, 305); Проворно працюють молоді дівочі руки. Білі цівки струмують у дійницях, клекочуть шумовинням (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 69); Видно добре, як розтоплюється метал і сповзають на дно вагранки розтоплені тягучі цівки (Анатолій Шиян, Магістраль, 1934, 353);
// Безперервний потік сипкої речовини. Пшениця цідилася на купу тоненькою цівкою, розбризкуючись золотистими зернами... (Яків Качура, Вибр., 1953, 285);
// Безперервний потік диму, повітря і т. ін. або неширока смуга світла. Із пащів [гармат].. вибухнули довгими цівками густі клубища білого диму й розіслалися по шляху широкими колами (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 35); Майнув [Хо] довгою бородою — і повіяв од неї тихий вітрець, холодною цівкою вдарив у дерева (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 149); Дах палав. Золота цівка лизнула віконницю раз, другий, зазирнула в світлицю вогняним оком (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 110); Розігріті ліси, теплі поля дихали по-весняному вільно, струмували в небо прозорими цівками марева (Олесь Гончар, III, 1959, 353); // Ряд якихось предметів або істот, що рухаються одне за одним. Застрекотіли ворожі кулемети, прорізуючи темряву цівками трасуючих куль (Павло Автомонов, Коли розлуч. двоє, 1959, 271); Наче потоки з схилів, пустилися з лісу рухливі цівки поспішаючих звідусіль комонників (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 151); * Образно. — Отче Алоїзію, а де тепер єврейське царство? — Нема в них царства, дитино моя, — єлейно зітхнув старий Алоїзій, хитро вплітаючи нову отруйну цівку до своєї проповіді (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 150);
// у знач. присл. цівкою, цівками. У вигляді такого струменя. З середини скелі, з темної печери дзюрчала цівкою холодна вода й падала в кам'яний басейн (Нечуй-Левицький, V, 1966, 153); Десь загорілося. Полум'я цівкою бризнуло з цистерни (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 259); Мічурін підвівся з землі й випростався. Був він у поросі й реп'яхах. Мокре волосся збилось жалюгідним клоччям, піт струмів з нього цівками (Олександр Довженко, I, 1958, 451).
♦ Смикнути цівкою — випити алкогольних напоїв. Хотів [Еней] посліднім поділитись, Щоб до кінця уже напитись, І добре цівкою смикнув; За ним і вся його голота Тягла, поки була охота (Іван Котляревський, I, 1952, 167); Цівкою [бити] — литися безперервним потоком. — Казали люди, що і його либонь бито.. Та так, кажуть, немилосердно, що аж кров цівкою... (Панас Мирний, I, 1949, 319); Тіло звинулося, розправилось, ще раз звинулося, і весь час було чути поблизу тихе оте воркотіння: кров била цівкою з-під пахви (Олесь Гончар, I, 1954, 44).
2. текст. Шпулька для намотування ниток (у ткацькому човнику, прядці і т. ін.). От і роблю я. Застукала ляда; Бігає човник відтіль і відсіль... Човник і ляда — ткачеві порада; Берди і цівки — ви хліб мій і сіль! (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 104); Любувався [Олексій], як мати вправно орудує ногами на підніжках, кидаючи руками то в один, то в другий бік човник з цівкою ниток (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 8). Сукати цівки — намотувати на шпульки пряжу для ткання. — А на грядки вийду, полю — і воно тії. Або як сяду цівок сукать.., то воно дивиться-дивиться, а далі: — Мамо, а нуте, як воно, а дайте я, а дайте! (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 19); З-за прядки мати глянула, старенька й тиха. Долі Петрик цівки сукав (Андрій Головко, II, 1957, 20); Мати заставляла сукати цівки для човника (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 57).
3. техн. Деталь передавального механізму циліндричної форми.
4. спец. Передня частина ложа рушниці, ручного кулемета і т. ін. З лави підіймається кряжистий Олександр Підіпригора.., винувато перекидає з руки в руку міддю полатану цівку старої берданки (Михайло Стельмах, II, 1962, 14).
5. розм. Стовбур дерева. Колись добрий садок висох, де-не-де стирчать цівки всохлих груш та яблунь (Панас Мирний, IV, 1955, 136); Він чує, як рухається сік по цівках дерев (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1950, 52);
// Округла тонка деревина; жердина. Вона цілі дні листок до листка перекладала сіном турецький тютюн.. Якось вранці в щілину між двома цівками з клуні побачила його ж, свого Мирона (Михайло Стельмах, I, 1962, 323);
// Трубчасте стебло рослини. Сокира рубонула, жалібно хряснула цівка калинова і впала стеблина, тремтячи листом (Борис Грінченко, I, 1963, 336); Пшеничні цівки Пори липневої стинає гострий серп (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 205); * У порівняннях. Почала гладити по голівці хлопчика.. — І його ! — показав він ручкою на меншенького, що недавно навчився ходити й насилу стояв на тоненьких, як цівки, ноженятах... (Степан Васильченко, I, 1959, 125);
// Музичний інструмент, виготовлений з такого стебла. Очеретяна цівка (очеретина) як музичний інструмент давно побутує на Україні.. Виготовляється очеретина дуже просто: з товстої, міцної і найдовшої між колінцями очеретини гострим ножем рівненько відрізують трубочку (Гуменюк, Українські народні музичні інструменти, 1967, 50); [Юрасик:] Я, Чугайстере, дарую вам денцівку, Мою грайливу бузинову цівку (Платон Воронько, Казка.., 1957, 77).
6..анат. Трубчаста кістка ноги птахів, розміщена між голінкою і пальцями. Тіло первоптаха було вкрите пір'ям, передні кінцівки мали вигляд крил, до складу ноги входила видовжена цівка і чотири пальці (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 113).
7. розм. Ствол рушниці або іншої вогнепальної зброї. Придавив [Юріштан] цингель лівої цівки — підняв курок. Почав підіймати правий курок, натиснув цингель і — гримнув вистріл лівої цівки! Куля в'їлася десь у землю (Гнат Хоткевич, II, 1966, 289);
// Передній отвір ствола такої зброї. Литка розігнув спину, випростався й рвонувся до одчинених дверей. Але, зустрівши цівку гвинтівки, він злякано став (Григорій Епік, Тв., 1958, 312); Так чи так — життя її пропаще. Вона нащупала своє серце і приставила.. холодну цівку нагана (Петро Панч, В дорозі, 1959, 194). 8. діал. Рушниця. — Палиця в руці, цівка через плече, пищавка за поясом, — так я, небоже, щорана вирушав за вівцями (Іван Франко, IV, 1950, 25).
Орфографічний словник української мови
ці́вка іменник жіночого роду
- Але: дві, три, чотири ці́вки
Словник синонімів
ЦІВКА (води) струмінь, р. струмінець, струмінчик; (у ткацькім верстаті) шпулька; Т. трубка, рурка; (кріса) люфа, сов. ствол; (дерева) СТОВБУР, (тонка) жердина; (пшениці) стебло, стеблина; (бузинова) дудка.
