Цоб
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 01:09, 21 листопада 2017; Aitrokhymliuk.if17 (обговорення • внесок)
'Цоб, меж. = Соб.
1. Вигук, яким волів повертають ліворуч; соб.
2. присл. Ліворуч.
- Див. також***
Приклади : Аж ось здалі почулося: «Цоб! цоб! цоб!» — доносився скрип, гомін. Незабаром з улиці виткнулась одна паровиця волів, далі друга, третя, четверта (Мирний, III, 1954, 410); — Цоб! цоб! Куди? Цоб! — завернула вола Олександра батогом (Логв., Літа.., 1960, 112).
- Джерела та література***
1.Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 747.
- Зовнішні посилання***
